Голова оборонного комітету Верховної Ради Олександр Завітневич визнав — випадки незаконного затримання військовозобов’язаних на вулицях існують, і він сам вкрай негативно до цього ставиться. За його словами, так звану “бусифікацію” не підтримує жоден офіційний керівник, однак подекуди це продовжує відбуватись. Про це розповів голова парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Олександр Завітневич у інтерв’ю ВВС.
“Люто ненавиджу”: позиція без компромісів
У розмові з BBC Завітневич не приховував емоцій, говорячи про випадки, коли людей без попередження затягують у мікроавтобуси або силоміць доправляють до ТЦК:
“Моя особиста думка – я це люто ненавиджу. Як тільки ми бачимо це десь в ЗМІ або соцмережах, одразу реагуємо”, — сказав він.
Реакція є, але контролю поки бракує
За словами депутата, кожен такий випадок передається до відповідного обласного ТЦК або навіть до Генерального штабу в Києві. Але визнає — проблема системна, і зупинити її повністю поки не вдалося.
“Керівники, які приходять на наради, постійно кажуть: ми проти цього, ми проводимо роз’яснювальну роботу”, — розповів Завітневич.
Різниця між регіонами — колосальна
Насильницькі методи в різних регіонах застосовуються нерівномірно:
“Я знаю, що в деяких областях цього в десятки разів менше, ніж в інших. Ми постійно наголошуємо на неприпустимості таких дій”, — підкреслив нардеп.
Це свідчить про відсутність єдиного стандарту поведінки працівників ТЦК та поліції, які залучені до мобілізації.
Чи карають за “бусифікацію”
Попри суспільний резонанс, чіткої статистики щодо покарань за перевищення повноважень поки немає:
“Скільки зараз справ щодо відповідальності працівників ТЦК та поліції за перевищення повноважень — не готовий відповісти. Але такі справи є”, — заявив Завітневич.
Це підтверджує: покарання можливе, але воно не стало масовим і стримуючим.
“Бусифікацію” не схвалює ніхто — але вона досі є
Попри офіційні заяви про “неприпустимість” насильницьких методів мобілізації, проблема лишається живою. Вона не є тотальною, але й не є винятковою. І поки не буде чітких механізмів контролю та невідворотного покарання — страх і недовіра до ТЦК у суспільстві нікуди не подінуться.