В Україні слід цілісно змінити підхід до служби у війську та мобілізації. Воювати мають усі, а особливо ті, хто претендує на посади у державному секторі. Парадокс, коли ЗСУ всі захоплюються, але власних чоловіків на фронт не пускають, слід викорінити. Українця мають розуміти, що захист України це — не лише конституційний обов’язок, це поняття має глибоко вкорінитися у системі.
На необхідності кардинальних змін у підході до військової служби та мобілізації наголосив заступник керівника Офісу президента України, полковник Павло Паліса. За його словами, важко зрозуміти, чому людей слід примушувати захищати власну країну. Росія назавжди залишиться сусідом України, у такій реальності житимуть як наші діти, так і онуки.
“Відверто кажучи, саме слово “мобілізація” викликає у мене певне внутрішнє несприйняття. Мені складно прийняти, чому людей потрібно змушувати захищати свою країну — державу, народ, сім’ю, дім, район, область… Наші реалії такі, що від них нікуди не дітися. З півночі, сходу й півдня ми оточені агресивним сусідом. Це довгострокова реальність, у якій доведеться жити нашим дітям, онукам і правнукам”, – наголосив Паліса.
За словами Паліси, воювати мають всі без виключення громадяни. Особливо це стосується тих чоловіків та жінок, які претендують на державну службу.
“Моя ідея така: якщо ти претендуєш на роботу в державному секторі або плануєш отримувати зарплату з бюджету — ти маєш пройти службу. Це стосується і чоловіків, і жінок. Йдеться про один контракт — умовно короткий — під час якого людина пройде базову загальновійськову підготовку, отримає базові знання, побачить все на власні очі”, – каже він.
Паліса зауважив, що в українському суспільстві досі зберігається дивний парадокс: всі захоплюються ЗСУ, але власних чоловіків на фронт не відпускають. Так відбувається через страх, також можна почути про те, що там їх вб’ють і нікому буде подбати про дітей.
“Усі люблять ЗСУ, всі називають військових “нашими сонечками”, але при цьому можна почути: “Чоловіка не пущу”. Чому? Бо існує думка: “Його там уб’ють. А хто буде годувати дітей?”. Або: “Усі командири — придурки, все це м’ясорубка”. Тобто є багато страхів і упереджень, які живляться з чуток або з дезінформації. Але коли і чоловік, і дружина проходять по одному контракту, розуміють, як усе влаштовано насправді, — ставлення змінюється. Це вже інше сприйняття”, – додав він.
Дітей посадовців на фронті немає
Схожу думку свого часу висловив і старший лейтенант Микола Мельник. Він наголосив, що мобілізація в Україні має стати спільною справою для всіх без огляду на соціальний статус особи. Армія України зараз нагадує селянсько-робітничу, оскільки серед воїнів ЗСУ практично немає дітей посадовців чи заможних громадян. Такі речі безпосередньо впливають на призов. Відтак, якщо не здолати корупцію у цьому питанні – вік мобілізації доведеться знижувати до 18 років.