Священнослужителі підлягають мобілізації нарівні з іншими громадянами, однак мають особливий статус. Відповідно до Женевської конвенції, священники, як і медики, не є комбатантами, тобто не беруть участі у бойових діях. Їхнє основне завдання — забезпечувати духовну підтримку армії.
«Священник не може брати до рук зброю чи вбивати. Це суперечить їхній присязі служити Господу. У військових частинах вони виконують свою духовну місію — проводять богослужіння, моляться разом із солдатами, підтримують їхній моральний дух», — пояснив секретар Рівненської єпархії Віктор Земляний.
Священник, мобілізований до армії, зобов’язаний хоча б раз на тиждень проводити літургію. Як зазначають у єпархії, більшість таких служителів виконують свої обов’язки з відповідальністю, навіть якщо це вимагає перебування у прифронтовій зоні.
У грудні 2021 року в Україні було ухвалено Закон «Про службу військового капеланства». Відповідно до нього, капеланами можуть бути лише громадяни України, які мають вищу богословську освіту та належать до офіційно зареєстрованих релігійних організацій.
Капелани не залучаються до стройової підготовки, нарядів чи маршів, але вони мають адаптуватися до військової культури й виконувати свої завдання в умовах війни. Їхня місія — бути поряд із військовими у найскладніші моменти, надавати моральну підтримку, мотивувати, молитися разом і заспокоювати страхи.
Речниця обласного центру комплектування Тетяна Камерістова наголосила, що Конституція гарантує рівність усіх громадян перед законом.
«Релігійні переконання не звільняють від виконання військового обов’язку. Водночас священники можуть служити саме як капелани, якщо це відповідає їхній місії», — зазначила вона.
У мирний час для осіб із релігійними переконаннями, що забороняють брати участь у бойових діях, передбачено альтернативну службу. Однак у період загальної мобілізації цей механізм переважно скасовується.
Капеланство — важлива складова армії під час війни. Як свідчать капелани, найбільше військовослужбовцям потрібна можливість бути почутими.
«Люди приходять із різними страхами й переживаннями. Важливо вислухати, підтримати молитвою. Це дає надію, що навіть у найтемніші часи є світло і віра в перемогу», — поділився досвідом один із капеланів.