Після викреслення питання демобілізації із законопроєкту №10449 про мобілізацію в оборонному комітеті Ради зауважили, що відповідний закон з цього приводу, який готує Міноборони разом з Генеральним штабом, почнуть обговорювати не раніше ніж за 2-3 місяці.
Про це для ВВС розповів голова Комітету Верховної Ради з нацбезпеки, оборони і розвідки народний депутат від фракції “Слуга народу” Олександр Завітневич.
Він згадав, як норму про демобілізацію в останній момент виключили з закону, зокрема після звернення Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського і, як говорить Завітневич, не тільки його, згадуючи про міністра оборони Рустема Умєрова. Мотивацією такого рішення називає зміну ситуації на фронті:
“Коли законопроєкт розроблявся в 2023 році – тоді була одна ситуація на фронті. Коли вже був час його прийняття – вже зовсім інша ситуація”.
“Під час поїздок на фронт ми бачили, що воювати понад два роки – це дуже-дуже тяжко. Тим більше деякі бригади в силу різних причин не мали можливості зробити повноцінну ротацію. Але, якби ми це прийняли, то в деяких підрозділах досвідчені військові пішли б з армії в один момент – уявіть, що б це було, якщо в цих підрозділах немає досвідчених, на кого тоді спиратися?”, – коментує він потенційні ризики.
На питання, чи готується законопроєкт про демобілізацію зараз, він відповів наступне:
“Цей законопроєкт готує міністерство оборони разом з Генеральним штабом. У нас він не готується поки що… потрібно постійно бути у контакті з ними і подивитися на результати мобілізації”.
Завітневич вважає, що спочатку треба оцінити результати проведеної мобілізації, які очікуються лише через 2-3 місяці: “… тоді вже можна буде говорити про терміни демобілізації. Це дійсно потрібно”.
На особисту думку нардепа військовий може відслужити до одного року для права демобілізуватись: “…якщо говорити про стандарти і брати досвід минулих війн, то є цілі дослідження. Я зустрічав таку цифру – до одного року людина може воювати в повномасштабній війні”.
Проте він погоджується, що в Україні цей термін вже давно минув: “… на жаль, у нас вийшло так”.