Учнівські олімпіади завжди вважалися еталоном змагання серед обдарованих дітей. Однак чи справді вони мають сенс у сучасній школі?
Колишній очільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук вважає, що у нинішньому форматі вони перетворилися на беззмістовну традицію, яка більше шкодить, ніж приносить користь.
Лікарчук наголошує, що учнівські олімпіади – це спадок радянської системи. У 70-х роках минулого століття їх запровадили як частину соціалістичного змагання, де важливішою була не справжня якість знань, а кількість переможців. І хоча з тих часів багато що змінилося, сама суть залишилася – школи та вчителі змушені брати участь у цій “гонці за показниками”.
“Змагання, хто краще знає математику чи історію, виглядає абсурдним. Оцінювати роботу школи чи вчителя за кількістю переможців в олімпіадах – це шлях у нікуди”, – зазначає Лікарчук.
Експерт пропонує передати організацію предметних конкурсів до закладів вищої освіти, оскільки саме вони зацікавлені у відборі найкращих абітурієнтів. Логічно, щоб переможці олімпіад отримували реальні переваги при вступі, а не просто грамоти та дипломи, які не мають жодної ваги.
Також до університетів слід передати і керівництво Малою академією наук (МАН), адже саме виші та наукові установи здатні ефективно розвивати потенціал майбутніх дослідників.
Ще один важливий момент – праця педагогів. Підготовка учнів до олімпіад вимагає колосального часу та зусиль, але вчителі часто роблять це без додаткової оплати. Лікарчук наголошує, що якщо школи й далі братимуть участь у таких конкурсах, то вчителі повинні отримувати справедливу фінансову компенсацію.
Учнівські олімпіади завжди вважалися еталоном змагання серед обдарованих дітей. Однак чи справді вони мають сенс у сучасній школі? Колишній очільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук вважає, що у нинішньому форматі вони перетворилися на беззмістовну традицію, яка більше шкодить, ніж приносить користь.
Лікарчук наголошує, що учнівські олімпіади – це спадок радянської системи. У 70-х роках минулого століття їх запровадили як частину соціалістичного змагання, де важливішою була не справжня якість знань, а кількість переможців. І хоча з тих часів багато що змінилося, сама суть залишилася – школи та вчителі змушені брати участь у цій “гонці за показниками”.
“Змагання, хто краще знає математику чи історію, виглядає абсурдним. Оцінювати роботу школи чи вчителя за кількістю переможців в олімпіадах – це шлях у нікуди”, – зазначає Лікарчук.
Експерт пропонує передати організацію предметних конкурсів до закладів вищої освіти, оскільки саме вони зацікавлені у відборі найкращих абітурієнтів. Логічно, щоб переможці олімпіад отримували реальні переваги при вступі, а не просто грамоти та дипломи, які не мають жодної ваги.
Також до університетів слід передати і керівництво Малою академією наук, адже саме виші та наукові установи здатні ефективно розвивати потенціал майбутніх дослідників.
Новини про життя людей, соціальні зміни, історії українців, громадські ініціативи та культурні тенденції. Усе, що відображає настрої та події в українському суспільстві, — читайте в розділі «Суспільство».