Фінансові зобов’язання подружжя, взяті під час шлюбу, можуть стати справжнім випробуванням після розлучення. Борги, кредити та іпотеки, оформлені на обох або одного з партнерів, часто стають причиною складних юридичних конфліктів.
Законодавство України визначає, що борги подружжя розподіляються пропорційно до спільної власності, навіть якщо кредит оформлено лише на одного з партнерів. Важливо врахувати, що борг вважається спільним, якщо кошти були витрачені на сімейні потреби.
Кредити не підлягають розподілу у випадках, коли один із партнерів взяв позику без згоди другого і витратив кошти на особисті цілі. У такій ситуації борг може бути визнаний індивідуальним. Якщо ж кредит узято до одруження чи після розлучення, він не розподіляється між подружжям, оскільки не пов’язаний із сімейним бюджетом.
Борги за кредитними картками на особисті витрати, зазвичай, залишаються відповідальністю того, хто взяв позику. Проте довести сімейне призначення витрат буває складно, особливо якщо йдеться про дрібні транзакції. Документи, як-от банківські виписки, чеки та інші підтвердження, можуть допомогти засвідчити сімейний характер витрат на техніку, ремонт або лікування.
Найоптимальніший спосіб уникнення фінансових конфліктів під час розлучення — це мирова угода, зафіксована у шлюбному договорі або документі про розподіл майна. Якщо подружжя досягне згоди, вони можуть повідомити банк про зміни у зобов’язаннях. Якщо ж домовитися не вдається, пара може звернутися до суду, де суддя прийме рішення з урахуванням наданих доказів і обставин.