Українську освіту чекає черговий удар. Уже з 1 вересня 2025 року в країні може розпочатись масштабне закриття навчальних закладів, і першими під цей “освітній ніж” потрапляють маленькі школи — особливо в селах і горах.
Причина — нові фінансові правила: держава більше не фінансуватиме зарплати вчителям у школах, де навчаються менше ніж 45 учнів. Це означає одне: там, де дітей мало — освіти не буде.
Влада пояснює своє рішення прагненням раціоналізувати бюджет — мовляв, немає сенсу утримувати школи “для кількох учнів”. Але батьки та освітяни бачать у цьому інше: ліквідацію доступу до базової освіти в селах, де кожен учень — на вагу золота.
Під загрозою — сотні навчальних закладів. І хоч початкові школи поки збережуть держфінансування, середня та старша освіта у віддалених регіонах зависає в повітрі.
Для багатьох батьків у сільській місцевості це — удар нижче пояса. Адже часто найближча альтернатива — школа в іншому селі чи місті. А що з транспортом? А що з погодою? А якщо дорога одна, і та — розбита?
Батьки вже б’ють на сполох: діти, особливо молодші, можуть бути змушені щодня добиратися десятки кілометрів — без належного транспорту й без гарантій безпеки.
Педагоги, які роками навчали сільських дітей, також опинилися на межі. Для багатьох це була єдина робота в регіоні, і її втрата означає або переїзд, або безробіття.
У громадах уже починаються термінові обговорення. Варіант створення опорних шкіл із централізованим підвезенням дітей звучить логічно, але де брати транспорт та кошти на перевезення?
Побоювання батьків стосуються не лише логістики, а й самої якості освіти. Велике укрупнення — це збільшення навантаження на вчителів, зменшення уваги до кожної дитини, і, врешті-решт, втрата тієї душевності та близькості, яка була у маленьких школах.