Українські чоловіки все частіше залишаються вдома, намагаючись уникнути мобілізації. У той час як Збройні сили України відчайдушно потребують нових рекрутів для протистояння чисельно більшому ворогу, у тилових містах на вулицях рідко зустрінеш чоловіків віком від 25 років. The Times детально розповідає, як вдається українцям уникнути призову і чому деякі з них вирішили не виходити на вулицю взагалі.
“Не виходив з дому вісім місяців”
“Я замовляю їжу онлайн, працюю віддалено і взагалі не виходжу на вулицю. Навіть коли моя дівчина народила нашу доньку, я не поїхав до лікарні”, — розповідає 34-річний киянин, якого видання називає Алексом. За його словами, він підтримує армію фінансово, але не хоче брати участь у бойових діях.
Від хабарів до “домашнього арешту”
Потенційні новобранці часто платять хабарі, щоб отримати відстрочку. Видання наводить історію 33-річного підприємця зі Львова на ім’я Роман. Він зізнався, що платить 1000 доларів на місяць, щоб уникнути призову. “80% моїх друзів, які пішли воювати, загинули, і я не хочу приєднуватися до них”, — розповідає він.
Роман, як і багато інших, намагається уникати публічних місць, де можуть відбуватися мобілізаційні рейди. “Я не їжджу громадським транспортом і не відвідую місця, де проводять перевірки. Я взагалі уникаю людних місць — ні ресторанів, ні весіль”, — ділиться він.
Чи є вихід для України?
У перші дні війни багато хто з чоловіків, як і Роман, був готовий добровільно піти на фронт. Але, за його словами, держава відмовила через відсутність досвіду. “Я стояв у черзі три дні, і мені сказали, що зараз я їм не потрібен, але потім я побачив, як мої друзі один за одним гинуть”, — згадує він.
У той час як частина чоловіків уникає мобілізації, військові на передовій розуміють, що без примусової мобілізації обійтися неможливо. Лейтенант Юлія Микитенко, командир підрозділу “Пекельні шершні”, визнає: “Якщо ми не змусимо наших громадян захищати нашу країну, не буде країни, громадянами якої вони можуть бути”.
Висновок: мобілізація чи національна катастрофа?
На тлі зменшення морального духу в тилу та загострення ситуації на Донбасі, Україна стоїть перед вибором: або посилити мобілізаційні зусилля, або стикнутися з загрозою втрати державності. Чи зможе країна переконати своїх громадян боротися, чи залишиться мобілізація методом, що спричиняє розкол у суспільстві? Відповідь на це питання вирішить долю країни в найближчі роки.