З 7 липня уряд розширив перелік освітніх послуг, за які заклади можуть офіційно брати гроші. Батьки побоюються, що тепер «безкоштовна» освіта стане вибірковою.
Кабінет Міністрів України ухвалив оновлення постанови про платні послуги, які мають право надавати державні та комунальні заклади освіти. Згідно з цими змінами, від дитячих садків до університетів дозволено офіційно запроваджувати додаткові сервіси за окрему плату. Як пояснює видання “Нова українська школа”, найближчі зміни стосуватимуться передусім дошкільної освіти.
У дитсадках дозволять створювати чергові групи у вечірній, ранковий або святковий час, відкривати короткотривалі курси, проводити гуртки, студії та інші освітні ініціативи. Це має стати підтримкою для батьків, які працюють позмінно або не мають змоги залишити дитину під наглядом. Уряд також дозволив впровадження парціальних програм — додаткових освітніх занять, що не входять до базової програми. Наприклад, це можуть бути платні уроки англійської, шахів чи логіки.
Офіційно дозволено й відкриття цілодобових груп, якщо це обумовлено потребами громади. Дошкільні заклади отримують право здавати в оренду авторські методики, освітні програми та інші об’єкти інтелектуальної власності — наприклад, якщо вихователь розробив власну програму раннього розвитку. Постанова не регламентує вартість цих послуг — формула обрахунку ще не затверджена.
У коментарі “Новій українській школі” співзасновниця ГО «Батьки SOS» Альона Парфьонова звернула увагу, що на практиці це може призвести до зловживань. Раніше в дитсадках додаткові заняття проводили в рамках навчальної програми, і діти, чиї батьки не платили, буквально залишались осторонь. Їх відводили в інші групи або просто саджали в куток, поки інші навчались. Тепер подібні практики можуть отримати «легальний» статус, — застерігає Парфьонова.
У школах дозволять запроваджувати платні позакласні активності — гуртки, майстер-класи, тренінги. Але закон чітко регламентує межі: ці послуги не можуть дублювати або підміняти освітню програму, заважаючи урокам. Жоден педагог не має права відмовитися від основного навантаження заради організації платних курсів. Це заборонено ст. 54 Закону «Про освіту». Також недопустимо проводити платні заходи під час навчального процесу без спеціального рішення Уряду.
Водночас із 1 вересня 2025 року в університетах стартує новий обов’язковий курс — «Базова загальновійськова підготовка». Його проходитимуть усі чоловіки-студенти віком 18–25 років. Для жінок — теоретична частина обов’язкова, практична — за бажанням після медкомісії.
Також виші тепер можуть надавати офіційні довідки про ліцензії, акредитації, напрями підготовки та інші документи, що будуть потрібні при участі у програмах або грантах. Медичні університети, зокрема, можуть брати плату за підвищення кваліфікації, практичні модулі, визнання іноземних дипломів тощо. Це має зменшити обсяг «тіньової» післядипломної освіти.
Ще одна новація — визнання результатів неформального навчання. Якщо студент пройшов онлайн-курс чи самостійно опанував певну дисципліну, університет зможе провести оцінювання, і за потреби — зарахувати ці знання до основної програми.
Паралельно дозволено викладати дисципліни фахівцям з практичним досвідом — навіть якщо вони не мають університетського диплома.
Найбільше тривог викликає відсутність запобіжників. Альона Парфьонова наголошує: без чітких гарантій держава фактично підштовхує школи до формальної безкоштовності та фактичної платності. “Якщо додаткові освітні послуги підмінятимуть основні — це зруйнує доступність освіти”, — каже вона. Юристка застерігає, що така ситуація створює умови для соціального тиску: якщо батьки не платять — інші родини можуть тиснути, створюючи булінг.
Щоб уникнути цього, платні послуги мають бути винесені за межі основного навчання — у формат позашкільної освіти. Тільки так, на її думку, можна зберегти принцип «якісна освіта — безкоштовна освіта». Інакше платні заняття перетворяться на норму, а безкоштовне стане синонімом «дешевого».
Новини про життя людей, соціальні зміни, історії українців, громадські ініціативи та культурні тенденції. Усе, що відображає настрої та події в українському суспільстві, — читайте в розділі «Суспільство».