На початку повномасштабного вторгнення українці масово ставали до зброї без примусу, черг у військкоматах було більше, ніж повісток. Сьогодні ж країна стикається з явищами, яких тоді не існувало: «бусифікацією», агресією проти працівників ТЦК та глибокою недовірою до процесу мобілізації.
Причину цього назвав заступник командира Третього армійського корпусу Дмитро Кухарчук. За його словами, ключова проблема — відсутність чіткої відповіді держави на головне питання: навіщо людина має йти воювати.
«Мотивація не починається в ТЦК. Вона формується ще в цивільному житті. Люди повинні розуміти, за що вони ризикують здоров’ям і життям», — наголосив військовий.
Кухарчук нагадав, що на початку вторгнення українці сприймали війну як національно-визвольну. Саме це, за його словами, стало вирішальним морально-психологічним фактором, який не змогли прорахувати навіть західні партнери, прогнозуючи падіння України за лічені тижні.
Натомість зараз, переконаний командир, держава майже не працює з поясненням сенсів війни для суспільства. І це створює вакуум, який заповнюється страхом, нерозумінням і протестами.
Він посилається на концепцію військового теоретика Карла фон Клаузевіца, який визначав три складові бойового духу: гордість за державу, підрозділ і командира. Якщо з двома останніми військові ще можуть працювати самостійно, то гордість за державу — це відповідальність стратегічного рівня.
«Ситуації з “бусифікацією” і нападами на ТЦК не виникали б, якби люди чітко розуміли, куди вони йдуть, чому і що на них чекає», — підсумував Кухарчук.
У Третьому армійському корпусі, за його словами, навіть створили власну Хорунжу школу, щоб пояснювати бійцям сенси служби. Але без системної державної політики цього замало.
Новини про життя людей, соціальні зміни, історії українців, громадські ініціативи та культурні тенденції. Усе, що відображає настрої та події в українському суспільстві, — читайте в розділі «Суспільство».