Серед працевлаштованих українських біженців за кордоном 61% повідомляють, що заробляють більше, ніж до повномасштабного вторгнення. До того ж, попри загальне зменшення отримуваної підтримки, рівень допомоги біженцям залишається значним: приблизно 71% біженців отримує бодай якусь допомогу.
Чотири групи: хто є хто
За даними дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС), станом на кінець січня 2024 року за кордоном через війну перебувало 4,9 млн українців. Аналітики Центру виокремили чотири групи біженців.
Люди із зони бойових дій (15%)
Йдеться про тих, хто був вимушений покинути свої домівки через активні бойові дії або окупацію регіонів. Представники цієї групи частіше за інших виявляються жінками віком 25-49 років, які виїхали за кордон з дітьми та проживають у Польщі. Вони також частіше, ніж інші, працюють за найманням повний чи неповний робочий день, або шукають роботу. Люди із зони бойових дій найменше схильні до повернення в Україну: лише 13,8% точно планують повернутися додому порівняно з 26,2% серед усіх біженців. Рішення щодо повернення представників цієї групи залежатиме від створених умов для цього.
Самозабезпечені (30%)
Ці люди найрідше отримують допомогу від країни перебування і більш схильні самостійно оплачувати оренду свого житла. Представники цієї групи найбільш схильні працювати як дистанційно на українську компанію (16,6% порівняно з 10% серед усіх біженців), так і повний робочий день в країні перебування (30% порівняно з 24,1% серед усіх). ЦІкаво, що представники цієї групи мали відносно вищий рівень доходу до повномасштабного вторгнення. “Самозайняті” більш більш схильні планувати повернення в Україну: 45,1% точно планують повернутися. А якщо брати до уваги і тих, хто точно планує, і тих хто скоріше планує, то таких вже 64,3% порівняно з 52,4% серед усіх біженців.
Люди старшого віку (28%)
Це переважно люди у віці 50+, більшість з яких не мають вищої освіти. Порівняно з іншими групами вони дещо рідше отримують соціальні виплати, а якщо й отримують, їх недостатньо навіть для базових потреб. Ці люди більш пов’язані з Україною, ніж представники інших груп: 62,8% із них поверталися до України після виїзду порівняно із 46,4% серед усіх біженців.
Люди в процесі інтеграції (27%)
Це українці, які перебувають у процесі активної інтеграції у країні перебування. Вони частіше за інші групи відвідують мовні або інші курси, часто досі не працюють. Щедрі соціальні виплати дозволяють їм сконцентруватися на навчанні: більшість (67,3%) забезпечені житлом від держави (порівняно з 37,8% серед усіх біженців), 82,8% отримують соціальні виплати (порівняно з 39,5% серед усіх біженців), а 85,2% відвідують мовні курси (порівняно з 35,9% серед усіх). Представників цієї групи багато в країнах з щедрими виплатами. Наприклад, їх частка у Німеччині складає 40%. Українці в цій групі менше пов’язані з батьківщиною та менше схильні до повернення: лише 16,5% із них точно планують повернутися.
Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник нагадує, що закінчення війни та навіть початок активної відбудови країни зовсім не означає стрімке зростання економіки. “За прогнозами Мінекономіки у 2032 році ВВП України складе 262 млрд доларів. Для порівняння: польский ВВП у минулому році склав 700 млрд доларів і можна сміливо прогнозувати, що за вісім років обсяг польської економіки сягне 1 трлн доларів, — наводить цифри експерт. — Тобто, за 8 років ВВП Польщі буде майже в чотири рази вище за ВВП України. А це означає, що в Польщі, не кажучи про Німеччину, будуть кращі умови життя, більші зарплати, вищий рівень соціального захисту тощо. Тож українці і надалі виїжджатимуть з України у пошуках кращого життя”.
Прогнози щодо повернення: експерти налаштовані песимістично
На жаль, навіть закінчення війни не означає зупинення міграції. Аналітики ЦЕС дослідили, скільки ще українців можуть виїхати за кордон після завершення війни та скасування заборони на виїзд чоловіків за кордон. Брали до уваги лише тих, хто уже має членів родини за кордоном та може захотіти виїхати, щоб возз’єднатися з ними за межам України. Зокрема йдеться про чоловіків, які наразі перебувають в Україні та не мають права виїхати з країни через обмеження на виїзд, але їх дружини наразі перебувають за кордоном. За розрахунками ЦЕС, за кордон додатково можуть виїхати 87,6 тисяч українців за оптимістичного сценарію, 115 тисяч — за середнього та 154,9 тисяч за песимістичного сценарію.
Для того, щоб запобігти подальшій міграції, Україна має вирішувати три проблеми, які є для громадян дуже важливими, зазначив Василь Воскобойник. По-перше, це робота — не як фізична зайнятість, а як можливість заробляти гідні гроші. По-друге, це житло, бо якщо воно знищене, людям нема, де жити, і вони обирають, де починати життя з чистого аркушу. По-третє, це інфраструктура, до якої, зокрема, входить і система освіти.
“Сьогодні багато батьків порівнюють рівень освіти, аналізують, чи відповідає освіта вимогам часу, і вже після цього приймають рішення, повертатися чи ні, — каже Василь Воскобойник. — Ні для кого не є тайною, що зараз відбувається справжня “епідемія” вивозу хлопчиків 15-17 років з України. Свій внесок в цей процес внесли й новації системи освіти. Зараз, якщо студент здобуває другу вищу освіту, від втрачає право на відстрочку. І якщо на бакалавраті він навчався на кафедрі права, а в магістратуру пішов, наприклад, на міжнародне право, він також втрачає право на відстрочку”.
Тобто, резюмував експерт, в умовах війни система освіти побудована таким чином, що студент може навчатися виключно за одним вузьким напрямком, немає можливості розвитку. І це також підштовхує батьків вивозити дітей з України.
“На жаль мої прогнози і щодо повернення, і щодо подальшої міграції дуже песимістичні, — підсумував Василь Воскобойник. — Після закінчення війни додому повернуться близько 30%, і на нас чекатиме нова хвиля міграції. Відтік триватиме, і це найближчим часом не зупиниться“.
Новини про життя людей, соціальні зміни, історії українців, громадські ініціативи та культурні тенденції. Усе, що відображає настрої та події в українському суспільстві, — читайте в розділі «Суспільство».