Призваний до лав ЗСУ у березні 2022 року народний депутат Сергій Рудик запропонував мобілізувати дві сотні своїх колег, які пройшли до Верховної Ради за партійними списками. Мобілізація в Україні могла б заграти новими красками, проте його ідея не викликала жодного ентузіазму в парламенті.
Про це сам депутат розповів в інтерв’ю, зазначивши, що після цієї ініціативи відчув навіть певне “похолодання” у стосунках з колегами.
Сергій Рудик пояснює, що мова йде не про всіх народних обранців, а саме про так званих “списочників” — депутатів, які потрапили до парламенту за партійними списками, а не були обрані в мажоритарних округах.
За його словами, навіть якби ці депутати пішли на службу, їхні місця автоматично зайняли б наступні кандидати з партійних списків. Таким чином, робота парламенту не постраждала б, а навпаки – могла б отримати нове дихання.
“Якби депутат-“списочник” пішов на війну, його замінив би представник тієї ж політичної сили. Це не загрожує існуванню парламенту. Більше того, це могло б навіть омолодити Верховну Раду”, — наголосив Рудик.
Депутат вважає, що нові люди в парламенті принесли б більше енергії та бажання реформ. За його словами, перші півроку для будь-якого політика — це так званий “золотий” період, коли є ентузіазм і прагнення змінювати систему.
“А цьому парламенту явно б не завадив прихід нових облич. Нічого страшного не сталося б, якби відбулася така ротація”, — переконаний Рудик.
Проте його ініціатива зміни мобілізації в Україні не знайшла підтримки серед колег. За словами депутата, реакції взагалі не було, що лише підтверджує небажання парламентарів піднімати цю тему.
Ймовірно, народні обранці усвідомлюють, що їхні місця в Раді — це більше, ніж просто робота. Це статус, вплив і можливість приймати рішення, що визначають політичний курс країни. Втрата мандата, навіть тимчасова, може стати серйозним ударом для їхньої політичної кар’єри.
До того ж, серед депутатів є ті, хто підтримує армію на волонтерському рівні, займається законотворчістю, але не готовий особисто брати до рук зброю.