Через війну в Україні утворилась демографічна прірва, яка дедалі глибшає. Чисельність населення продовжує скорочуватись. Отже повоєнна відбудова країни потребуватиме притоку свіжої робочої сили. А її можна буде поповнити лише за рахунок мігрантів із третіх країн.
Про це заявила у своєму виступі на регіональному економічному форумі директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.
За словами Лібанової, повоєнна відбудова України потребуватиме притоку робочої сили. Водночас на сьогодні демографічна ситуація в Україні вкрай несприятлива. Не кращою вона буде і по війні. В Україні продовжиться скорочення трудових ресурсів.
Демографи називають три основні причини скорочення населення:
- масовий відтік працездатних громадян за кордон;
- загибель працездатних чоловіків на фронті;
- масові каліцтва громадян внаслідок війни, що призведуть до збільшення кількості соціальних утриманців.
Зараз в Україні налічується трохи більше 10 мільйонів пенсіонерів. Щоб і надалі держава мала змогу їм виплачувати пенсії, доведеться збільшувати кількість людей, які працюють і платять внески. За рахунок корінного українського населення цього досягти не вдасться, бо його просто не вистачатиме.
Крім того, додаткової робочої сили потребуватиме масштабний процес відбудови країни.
“Нам буде не вистачати будівельників. Доведеться інвестувати у робочу силу ззовні”, – зазначила Лібанова.
Треба щонайменше завозити щороку до 300 тисяч мігрантів
При цьому вона наводить розрахунки демографів. Щоб утримувати чисельність населення України хоча би на рівні 30 мільйонів, нам доведеться щороку завозити в Україну до 300 тисяч мігрантів.
Ясна річ, це не будуть мігранти з Польщі чи Білорусі, в яких рівень життя вищий за наш. Це будуть переселенці із віддалених, так званих третіх країн, які разом зі свіжою робочою силою принесуть в Україну, ще й свою релігію, традиції та іншу філософію життя.
Отже українське суспільство вже зараз треба готувати до того, що, як така, титульна нація втратить свою домінуючу роль. Натомість утвориться мультикультурне суспільство, в якому будуть змушені співіснувати люди, абсолютно різні як зовні, так і ментально.
“Я не знаю, як бабуся в українському селі буде сприймати абсолютно іншу зовні людину з іншим способом життя”, – зауважила демограф.
Втім, генератором проблем навряд чи може стати та бабуся. Радше, ними можуть бути її нові сусіди, які можуть захотіти прийти у чужий монастир зі своїм уставом. Отже, до такого співіснування слід вже не тільки готувати українців, але й продумувати державну стратегію та нову ідеологію, яка дозволить прищепити “новим українцям” наші традиційні цінності.