У світі сучасних технологій та кліпового мислення львівська вчителька літератури Людмила Сакович знайшла унікальний спосіб заохотити учнів до читання. Замість суворого диктанту чи стандартного аналізу текстів вона пропонує школярам зануритися у… квитанції, чеки та навіть етикетки.
На перший погляд, це може здатися дивним, але підхід педагогині вже демонструє неабиякі результати. Діти вчаться не лише читати текст, але й розуміти його. “Сьогодні ми бачимо, що технічне читання у дітей розвинене добре, але вони часто не розуміють, що саме прочитали. Це особливо помітно, коли учень не може переказати навіть простий текст”, — розповідає Сакович.
Клас Людмили Сакович має “щоденник вражень”, де діти записують свої думки щодо прочитаного. Завдання не обмежуються тільки художньою літературою: школярі можуть аналізувати чек з магазину, умовну етикетку з пляшки соку чи навіть інструкцію до іграшки.
А щоб зробити читання ще цікавішим, у класі запроваджені “книжкові виклики”. Наприклад, прочитати книгу з зеленою обкладинкою, твір, написаний у рік їхнього народження, або історію, де дія відбувається у Львові. Це допомагає дітям відкривати літературу з нових ракурсів.
Одна з найулюбленіших практик учнів — “тихе читання”. Наприкінці уроку вчителька виділяє 10-15 хвилин, коли школярі занурюються у книги, обрані за власним бажанням. “Дехто з дітей за рік уже прочитав три книги, а дехто читає тільки під час уроків. Але навіть це — великий крок уперед”, — пояснює педагогиня.
Сакович впевнена: така інтеграція читання в повсякденне життя допомагає учням краще сприймати інформацію, мислити критично та навчитися насолоджуватися літературою. Її методика надихає інших педагогів шукати нові підходи до навчання, роблячи уроки цікавими та близькими до реального життя.