Щонайменше 30 відсотків маріупольців повертаються в окупацію, частина – назавжди. При чому ще більший відсоток буде по іншим окупованим міста та громадам, там де окупація пройшла без тотального знищення, відзначив в Телеграмі радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.
“В перерахунку на людей це виглядає так — лише в період з листопада по листопад, коли росіяни запровадили єдиний пункт в’їзду в окупацію в аеропорту Шереметьєво, спробувало вʼїхати мінімум 350 тисяч українців. З них від 100 до 130 — пропустили росіяни, всіх інших з різних причин – ні”, — відзначив Андрющенко.
Можна додати, каже він, що з тих, хто вʼїхав не менше 40 відсотків через певний час виїхали з окупації знов після оформлення нерухомості за “новими” російськими порядками та зібрав залишки з домівок. Проте, щонайменше 50-60 українців самостійно повернулись в окупацію назавжди.
“Чи це зрада? Безумовно, але одне але. Це зрада не щодо людей, а щодо причин повернення. Для порівняння, лише з вересня 2023 по лютий 2024 року було позбавлено будь-якої підтримки держави понад 4 млн внутрішніх біженці”, — говорить Андрющенко.
Тобто, підкреслює він, чотири мільйона людей було кинуто на виживання без забезпечення житлом, компенсаціями та будь-якими програмами підтримки. Саме на лютий-березень прийшовся найбільший пік виїзду. На його переконання, такий безглуздий крок уряду штовхнув людей закордон та в окупацію.
“Чому? Спробуйте родиною на три особи прожити на вулиці. Вийде? А на 10-15 тисяч гривень мінімальної зарплатні — вийде? Навряд. Тому біженці побігли туди, де або є дах, власний дах. Або хоч якась допомога. Спробуйте засудити людину за небажання бути безхатьком. Виходить? Напевно, ні. Тому так. Повернення в окупацію триває, як би складно це не було прийняти”, — заявив Андрющенко.
Тому, додає він, коли депутати або посадовці починають волати про зраду через повернення, варто нагадати їм цифри, реальність та про відсутність ідеологічної складової.