Близько 66 мільйонів років тому астероїд шириною шість миль зіткнувся із Землею, спричинивши масове вимирання приблизно 75% усіх живих видів. Епоха динозаврів, яка тривала понад 165 мільйонів років, завершилася катастрофою.
У подальшій історії планети серії вивержень вулканів, різкі кліматичні зміни та зниження рівня кисню спричиняли щонайменше чотири додаткові великі масові вимирання. Усі п’ять найбільших подій, що тривали від тисяч до десятків мільйонів років, знищували щонайменше три чверті живих видів. Це вважається стандартним порогом для визначення масового вимирання в палеонтології, кажуть учені.
Сьогодні все частіше лунають попередження про шосте масове вимирання – антропоценове або голоценове. На відміну від попередніх, воно зумовлене діяльністю людини: знищенням середовищ існування, надмірним полюванням і виловом риби, інвазивними видами, урбанізацією, забрудненням довкілля, а також зміною клімату. Зростання температур, зміна кількості опадів і дедалі екстремальніші погодні явища лише поглиблюють тиск на й без того вразливі екосистеми.
Більшість біологів і екологів визнають, що людський вплив на біосферу є глибоким і триває. Але чи справді ми вже на межі чергового масового вимирання, чи лише наближаємось до неї? На це запитання немає однозначної відповіді.
Темпи втрати видів перевищують природні фонові рівні в десятки, а можливо й тисячі разів. Джон Вієнс, еволюційний еколог з Університету Аризони, називає теперішню ситуацію “кризою біорізноманіття” та “кризою вимирання”. Інші науковці, з якими спілкувалися журналісти Popular Science, також підтримують це формулювання.
Хоча вимирання – природна частина еволюції, протягом більшої частини історії Землі появи нових видів компенсували втрати. Нині ж ситуація протилежна. За дослідженням 2015 року під керівництвом Херардо Себальоса, поточний рівень вимирання хребетних є у 8–100 разів вищим за природний. Розрахунки базувалися на консервативних даних Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП).
Інші дослідження говорять про ще тривожніші цифри. Згідно з аналізом 2014 року, нинішній рівень втрати видів може перевищувати фоновий у 1000 разів, а в недалекому майбутньому він може зрости до 10 000 разів. Ці оцінки залежать від багатьох змінних, зокрема від обраного періоду аналізу та методів реконструкції.
Попри високі темпи втрат, деякі вчені не вважають, що ми вже перетнули поріг масового вимирання. За критеріями палеонтології, для цього має зникнути щонайменше 75% видів. Відповідно до дослідження Вієнса, за останні 500 років підтверджено менш ніж 1000 вимирань – це лише близько 0,1% усіх описаних видів.
Однак реальні масштаби втрат можуть бути значно вищими, адже більшість видів досі не описані. База МСОП має системну упередженість до великих хребетних та представників фауни багатих країн. Крім того, не всі вимерлі види офіційно зафіксовані.
Наприклад, дослідження 2022 року, яке аналізувало дані про молюсків, припускає, що понад 10% усіх видів могли вимерти за останні 500 років. Якщо нинішні темпи збережуться, втрати можуть перевищити 75% протягом кількох наступних століть. За моделями, наведеними в огляді Nature 2011 року, це може статися менш ніж за 550 років.
Стюарт Пімм, еколог з Університету Дьюка, застерігає від фаталізму. За його словами, “це не неминуче”. Він наводить приклади успішного відновлення популяцій вусатих китів і стабілізації чисельності саванних слонів. Вчені наголошують: якщо вчасно втрутитися, багато видів ще можна врятувати.
Проте багато популяцій уже на межі. У звіті IPBES за 2020 рік зазначено, що близько 25% видів у межах різних груп тварин і рослин перебувають під загрозою зникнення. У доповіді також прогнозується подальше прискорення темпів вимирання без рішучих дій.
Сара Отто з Університету Британської Колумбії додала, що багато нині живих видів – це “живі мерці” з малими, ізольованими популяціями. Вона також наголошує, що значна частина прогнозів не враховує впливу зміни клімату, який здатен різко прискорити втрати.
Проблема також у тому, що види взаємозалежні. Наприклад, зникнення коралових рифів призведе до колапсу цілих екосистем, які на них спираються. Наслідки для океанів можуть вплинути й на життя на суходолі.
Палеонтологічно масове вимирання можна точно зафіксувати лише “після факту”. Але все більше доказів вказують на те, що нинішні втрати видів можуть мати незворотні наслідки для планети.
Навіть найоптимістичніші прогнози передбачають втрату від 12% до 40% видів упродовж найближчих 100 років. І хоча поріг у 75% – це умовна межа, масштаб втрат, яких ми вже зазнаємо, серйозно впливає на стабільність екосистем і функціонування біосфери.
Майбутнє ще не визначене остаточно. Але вже зараз зрозуміло: зволікання має свою ціну.
Останні відкриття, технологічні прориви, дослідження та інновації, що змінюють світ. Дізнавайтеся про найважливіші досягнення в галузях фізики, біології, космосу й медицини – у розділі «Наука».