Один із найгірших прогнозів того, наскільки високо може піднятися світовий океан через танення полярних льодовиків, є вкрай малоймовірним, але втрата льоду, що прискорюється, в Гренландії та Антарктиді, залишається жахливою.
Нове дослідження ставить під сумнів тривожний прогноз у гучній доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) ООН. Доповідь МГЕЗК представила можливий сценарій, в якому обвалення крижаного покриву південного континенту призведе до того, що внесок Антарктиди в середній рівень світового океану до 2100 року збільшиться вдвічі в порівнянні з іншими моделями, а до 2300 року – втричі, пише Scitechdaily.
Хоча МГЕЗК позначила цей конкретний прогноз як “малоймовірний”, потенціал підвищення рівня світового океану аж на 50 футів, все ж існує. За такої величини півострів Флорида буде затоплений, за винятком височин, а прибережні міста штату виявляться під водою.
У новому дослідженні вчені змоделювали відступ льодовика Туейтса в Антарктиді, крижаного щита завширшки 75 миль, який називають “льодовиком Судного дня” через прискорювану швидкість його танення та його потенціал підвищити рівень світового океану більш ніж на два фути. Їхні моделі показали, що навіть Туейтс, який перебуває під загрозою, навряд чи швидко обвалиться в цьому столітті.
Матьє Морлігем, професор наук про Землю з Дартмута, сказав, що результати показують, що фізика, яка лежить в основі прогнозу, включеного до звіту МГЕЗК, неточна, що може мати наслідки в реальному світі.
“Ці прогнози насправді змінюють життя людей. Політики і планувальники покладаються на ці моделі, і вони часто дивляться на високий ризик. Вони не хочуть розробляти рішення, а потім загроза виявляється навіть гіршою, ніж вони думали”, – прокоментував Морлігем.
“Ми не повідомляємо, що Антарктида безпечна і що підвищення рівня моря не буде тривати – всі наші прогнози показують швидкий відступ крижаного покриву. Але високорівневі проекції важливі для прибережного планування, і ми хочемо, щоб вони були точними з точки зору фізики. У цьому випадку ми знаємо, що ця екстремальна проекція малоймовірна протягом 21-го століття”, – розповів учений.
Але автори дослідження виявили, що обвалення льодовика не так просто і не так швидко. “Всі згодні з тим, що обвалення реальне. Питання в тому, як швидко це відбудеться. Ми з’ясували, що швидкість відступу льоду не така висока, як передбачалося в прогнозних моделях. Коли ми використовуємо швидкість, яка краще обмежена фізикою, ми бачимо, що нестабільність льодовика ніколи не виявляється”, – сказав Морлігем.
Дослідники зосередилися на льодовику Туейтса, оскільки він був визначений як особливо вразливий до обвалення, оскільки його шельфовий льодовик, що підтримує, продовжує руйнуватися. Дослідники моделювали відступ Туейтса протягом 100 років після раптового гіпотетичного обвалення його шельфового льодовика, а також протягом 50 років нижче швидкості відступу, яка фактично відбувається. Дослідники виявили, що крижані стрімчаки Туейтса ніколи не відступали вглиб суші зі швидкістю, яку прогнозували в МГЕЗК.