Учені закопали майже 20 тисяч чайних пакетиків: навіщо вони це зробили

Під час глобального дослідження вчені поховали 19 000 чайних пакетиків на 180 ділянках водно-болотних угідь у 28 країнах.

Дослідження показало, що підвищення температури може поставити під загрозу здатність водно-болотних угідь зберігати вуглець, пише Interesting Engineering.

“Це перше довгострокове дослідження такого роду, що використовує метод чайних пакетиків, яке допоможе нам визначити, як ми можемо максимізувати зберігання вуглецю у водно-болотних угіддях і допомогти знизити викиди в усьому світі. Зміни в поглиначах вуглецю можуть істотно вплинути на глобальне потепління – чим менше розкладається вуглецю, тим більше вуглецю зберігається і менше вуглецю в атмосфері”, – сказала Стейсі Треватан-Такетт, провідний дослідник.

У цьому новому дослідженні, результати якого були опубліковані в журналі Environmental Science and Technology, чайні пакетики слугували простим і недорогим “вимірювальним пристроєм”.

Зазначається, що це перший випадок, коли чайні пакетики використовувалися для масштабного дослідження з кількісної оцінки потенціалу зв’язування вуглецю водно-болотними угіддями.

Вчені закопали від 40 до 80 чайних пакетиків на глибині близько 15 сантиметрів на кожній ділянці водно-болотних угідь. Два види чаю – зелений і ройбуш – використовували для вимірювання різних органічних речовин у ґрунтах. Зелений чай – це органічна речовина, що швидко розкладається, тоді як ройбуш розкладається повільніше. Два різних чайних пакетики дали більш глибоке уявлення про зберігання вуглецю водно-болотними угіддями.

Ба більше, ділянки були точно відмічені координатами GPS і протягом трьох років вчені періодично витягували партії чайних пакетиків з кожної ділянки. Потім їх ретельно зважували, щоб визначити кількість залишкової органічної речовини (чайного листя).

Більш висока залишкова маса вказує на більш повільну швидкість розкладання і, отже, на більший потенціал для зберігання вуглецю у водно-болотних угіддях. Треватан-Таккетт пояснила:

“Як правило, більш високі температури призводять до більш швидкого розкладання органічної речовини, що призводить до зниження збереження вуглецю в ґрунті”.

Щоб зрозуміти роль температури, команда проаналізувала як місцеві погодні дані, так і регіональні кліматичні моделі. Зелений чай і чай ройбуш реагували по-різному при підвищенні температури.

“Для чаю ройбуш, який важче розкладається, не мало значення, де він перебував, – вища температура завжди призводила до більшого розкладання, що вказує на те, що типи вуглецю, які ми зазвичай очікуємо побачити як такі, що довше зберігаються в ґрунті, були вразливими до більш високих температур”, – розповіла Треватан-Таккетт.

Зазначається, що дослідження показало, що вищі температури прискорюють розкладання пакетиків зеленого чаю, але швидкість різниться залежно від типу водно-болотних угідь. Було виявлено, що прісноводні водно-болотні угіддя і приливні болота є найбільш ефективними поглиначами вуглецю – з “найбільшою залишковою масою чаю”.

У той час як у мангрових і морських водоростевих водно-болотних угіддях цей процес був повільнішим. Це говорить про те, що різні типи водно-болотних угідь можуть по-різному реагувати на зміну клімату.

Важливим є те, що це дослідження дає цінну інформацію про глобальний потенціал поглинання вуглецю водно-болотними екосистемами.

“Тепер, коли ми починаємо краще розуміти, які середовища зберігають більше вуглецю, ніж інші, ми можемо використати цю інформацію, щоб гарантувати захист цих територій від змін довкілля або землекористування”, – додав Іка Джукіч зі Швейцарського федерального інституту досліджень лісу, снігу та ландшафту.