Багато батьків звинувачують у дитячій нечесності погану компанію чи школу, проте справжня причина часто криється в методах виховання. Про це повідомляє Експерт із посиланням на поради психологині Олени Дорогавцевої.
За словами фахівчині, дитина бреше не через «погані гени», а через страх перед реакцією дорослих. Психологиня виділила фрази, які руйнують довіру та змушують дітей використовувати обман як засіб психологічного захисту.
Обіцянка «Скажи правду — і я не буду сварити» часто стає пасткою, адже якщо після зізнання слідує крик, дитина засвоює, що бути чесним небезпечно. Фраза «Я все одно дізнаюся правду» сприймається як пряма погроза, що лише змушує дитину вигадувати ще складніші алібі.
Слова про «розчарування» б’ють по базовій потребі дитини в безпеці, змушуючи її приховувати будь-які помилки, аби не втратити любов батьків. Порівняння з іншими дітьми викликає почуття сорому, через яке дитина починає вигадувати неіснуючі успіхи або приховувати двійки.
Жорстке застереження «Тільки спробуй мені збрехати!» зазвичай має зворотний ефект: чим більший страх, тим витонченішим стає обман. Дитина починає сприймати розмову з батьками як допит, від якого потрібно за будь-яку ціну врятуватися.
Замість пошуку винного психологи радять фокусуватися на вирішенні проблеми за допомогою питання: «Як ми можемо це виправити?». Важливо спочатку подякувати дитині за сміливість зізнатися, а вже потім спокійно обговорювати наслідки її вчинків.