В Україні вийшла перша книга з біографією колишнього головкому ЗСУ Валерія Залужного. Вона називається «Залізний генерал. Уроки людяності» і написана піарницею екскомандувача Людмилою Долгоновською.
Уривки з біографії вже публікуються в Мережі. Події книги охоплюють період до березня 2023 року, коли сама авторка перейшла на іншу роботу. Тобто невдалий контрнаступ ЗСУ на півдні і подальша відставка Залужного у видання не потрапили.
Крім численних моментів, які покликані створити позитивний образ «залізного генерала», у книжці міститься досить жорстка критика команди Зеленського та Офісу президента.
Із книги можна зробити висновок, що протистояння Залужного і Банкової почалося ще до початку повномасштабного вторгнення РФ.
Так, Долгоновська пише, що якась «посадова особа Офісу президента» вимагала опублікувати від імені головкому «політизовану, емоційну й образливу» заяву на адресу тодішнього спікера парламенту Разумкова, з яким на той момент Зеленський був у жорсткому конфлікті. Але Залужний не став цього робити.
Також у книзі заявляється, що ще до вторгнення РФ Залужний наполягав на введенні воєнного стану і загальної мобілізації. Але на Банковій відмовилися, заявляючи, що це спровокує паніку всередині країни. Нагадаємо, що багато хто ставить це в претензію до Зеленського, згадуючи його численні заяви на початку 2022 року про те, що вторгнення не буде і можна готуватися до «шашликів у травні».
«Правильних політичних рішень до лютого 2022 року не ухвалили. І це одна з причин, чому росіяни змогли захопити частину територій», – ідеться в книзі.
Невдовзі після початку повномасштабної війни, коли було звільнено Київську область, Офіс президента почав активно втручатися в бойове планування, йдеться в книзі.
Також Долгоновська наводить епізод, як до Дня незалежності 2022 року Офіс президента готував телепроєкт, у якому брав участь Залужний. Главком мав звернутися до російських генералів і переконати їх завершувати війну. Автором проєкту була голова Нацради з ТБ Ольга Герасим’юк. Але за підсумком звернення головкому «зарубали» і замінили його фільмом журналіста Комарова – щоправда, теж за участю Залужного.
У книжці також ідеться про те, що військові не настільки райдужно оцінювали звільнення Херсона, вважаючи його «частковим успіхом» (нагадаємо, тоді російська армія зміцнилася лівим берегом Дніпра, зумівши вийти з правобережжя без втрат).
Також із книги випливає, що в командуванні ЗСУ схилялися до думки відходити з Бахмута значно раніше, уникаючи марних жертв. Про те, що в Залужного і Зеленського різні погляди на утримання Бахмута, раніше писали і західні ЗМІ.
Автор пише, що Залужний не давав інтерв’ю через «ревнощі до його популярності з боку оточення президента… Щоб уникнути чергових претензій на «надмірну» інформаційну присутність і напруженість у взаємовідносинах із Володимиром Зеленським, Залужний вважав за краще на кожному журналістському запиті про інтерв’ю писати «ні».
