Ми повернулися туди, де боялися опинитися, коли Дональд Трамп виграв вибори президента 2024 року. Будь-яка удавана неупередженість зникла. Всі розмови про “дуже серйозні наслідки”, якщо російський лідер Владімір Путін не погодиться на перемир’я на саміті в Алясці, виявилися нісенітницею, вважає Деніел Ганнан, британський політик, журналіст та письменник.
Автор додає, що не вірить у твердження, що Путін має компромат на Трампа; але трагічна правда полягає в тому, що, незалежно від наявності компромату, Трамп поводиться саме так, як поводився б, якби був російським агентом.
“Це не просто трагедія для України, яка й так пережила надто багато за минуле століття. Це й негайна криза для Британії, яка опинилася відрізаною від країни, що була її найпотужнішим союзником із 1941 року”, — пише Ганнан.
Чи було це випадковістю, що саме в той момент, коли з’явилися умови 28-пунктної “мирної” угоди, російський шпигунський корабель у британських водах направляв на наших пілотів військові лазери? “Можливо, так. Можливо, міністр оборони Джон Гілі роздував цей інцидент, щоб підкреслити свої лідерські якості. Але я так не думаю. Більш імовірно, що Путін хизувався і глузував: хизувався своєю перемогою в Україні і глузував з країни, яку він ненавидить більше за всі інші”, — додає журналіст.
На думку Ганнана, щоб зрозуміти справжні, приховані думки Путіна, варто прислухатися до його поплічника Дмітрія Мєдвєдєва. Мєдвєдєв, озвучуючи те, що зазвичай говорять пошепки, називає Британію “вічним ворогом Москви”.
Звідки береться ця ненависть? Дехто каже, що Путін обурений тим, як британські спецслужби розправилися з його союзниками в Сирії; інші вважають, що його обурення має давніші корені і сягає часів, коли він був агентом КДБ у Східній Німеччині і потрапив під пильну увагу МІ-6.
Можливо, це пов’язано з тим, що Лондон став улюбленим місцем вигнання антипутінських емігрантів, які шукали безпеки в одному з небагатьох місць, де не можна було підкупити ні поліцейських начальників, ні суддів.
“Яким би не було пояснення, мирний план для України є майже такою ж серйозною поразкою для Великої Британії, як і для України. З 1956 року ми консультуємося зі Сполученими Штатами перед будь-яким серйозним військовим розгортанням. Наші відносини не є такими односторонніми, як це намагаються представити критики: Велика Британія отримала величезну вигоду від готовності США ділитися своїми розвідданими та ядерними технологіями, чого вони не роблять з жодною іншою країною. Тепер, раптово, цей союз виглядає нестійким і випадковим”, — стверджує політик.