Публічна частина плану перемоги Володимира Зеленського є гаслами для широкого загалу, вважає політолог Олексій Копитько. За його словами, саме формула миру та “план перемоги” — це стартові переговорні позиції України.
“Зойки партнерів про необхідність “ставити реальні цілі” у війні – це спосіб видавити Україну зі стартових позицій на шлях драматичних поступок без жодних гарантій. Партнерам це комфортно, Росії – це комфортно, а нам – ні. Це класична спроба компромісу за рахунок жертви агресії”, – каже політолог.
За його словами, Україна може ухвалити “реальні цілі” лише після реальних гарантій. При цьому він вважає, що компроміси все ж таки напевно будуть, але вони повинні бути під реальні гарантії.
“Всі танці довкола того, що саме партнери готові гарантувати. Біда в тому, що вони самі не знають, бо мають вибори. Звідси вся ця ситуація легкої недомовленості”, — вважає експерт.
Копитько вважає, що президент Зеленський у Верховній Раді чітко сказав про запрошення України до НАТО. Це, на його думку, означає, що у Вашингтоні ухвалили рішення до виборів жодних важливих заяв про НАТО не робити.
Водночас Копитько наголосив, що Україна імплементувала більше стандартів НАТО, ніж добра половина членів Альянсу. У суто військовому плані наша армія вийшла на високий рівень взаємосумісності і хоч завтра може стати частиною військової машини НАТО. При цьому, як наголосив експерт, досвід Швеції та Фінляндії довів, що ПДЧ не є обов’язковою частиною вступу, має значення лише політичне рішення. Наразі, каже експерт, почалися пошуки місця ЗСУ у системі оборони НАТО.
“Місце в системі – ціна – баланс ризиків – зобов’язання – здійснення. Ось це траєкторія перемоги”, — каже Копитько.
За його словами, якщо вдягнути її в реалії повсякденності, то реально-ідеальний варіант виглядає так:
• Припинення вогню прямо сьогодні (або на Різдво) по лінії фронту, обмін полоненими “всіх на всіх”;
• Ми ні від чого формально не відмовляємось, санкції зберігаються;
• Разом з РФ та партнерами обговорюємо правила співіснування, частиною якого є суд для військових злочинців;
• Готуємось скористатися вікном можливостей у майбутньому.
“Поки що до кінця неясно, як підвести РФ до такого набору пунктів. Бо вони ще можуть наступати. Без посилення заходом нашої військової складової не вийде. Тезу про “справедливість” я сприйняв як не “про межі 1991 року”, а про баланс ризику/зобов’язання з партнерами. Це чиста прагматика. Як тільки тут буде прогрес, розпочнуться реальні зміни”, — підсумував експерт.