Екс-канцлер Німеччини Ангела Меркель представила свої мемуари під символічною назвою “Свобода”. Ця книга — не лише погляд на політичну кар’єру, а й потужний арсенал заяв, які вже наробили галасу в медіа. Die Zeit публікує уривки, які проливають світло на її ставлення до Путіна, України, НАТО та геополітики.
Чому Меркель не хотіла бачити Україну в НАТО
Саміт НАТО в Бухаресті у 2008 році став моментом істини: Україні та Грузії могли надати статус кандидатів у члени Альянсу. Але Меркель виступила проти. Причина? Російський флот у Криму та невисока підтримка вступу до НАТО серед українців.
“Така близька взаємодія з російськими військовими структурами була безпрецедентною. До того ж я вважала ілюзією, що статус кандидата зупинить агресію Путіна. Він би не сидів склавши руки”, — пише Меркель.
Вона згадує розмову з Путіним, де він відкрито заявив: “Ти не будеш канцлером вічно, а потім Україна стане членом НАТО. Я цього не допущу”. І, як показала історія, він тримав слово.
Мюнхенська промова Путіна: початок кінця
У своїх мемуарах Меркель торкається Мюнхенської конференції 2007 року, де Путін презентував свою концепцію “монополярного світу”. Тоді, за словами Меркель, стало зрозуміло, що він бачить себе спадкоємцем ролі СРСР як наддержави.
“Це була людина, яка завжди готова завдати удару у відповідь. Він прагнув реваншу за уявну несправедливість”, — згадує екс-канцлер.
Саміт у Бухаресті лише підтвердив розкол у підходах до Росії: Східна Європа прагнула її зникнення, але Меркель нагадувала про ядерну реальність.
Чи винен Захід у війні
У розмові з Der Spiegel Меркель припускає, що Путін не планував нападати на Україну від початку свого правління у 2000 році. Однак, на її думку, Захід міг би поводитися мудріше у відносинах із Росією.
“Не було і немає виправдання нападу на Україну, але нам бракувало єдності. Ми могли б бути сильнішими”, — визнає Меркель.
Враження від Путіна: диктатор і маніпулятор
Меркель стверджує, що ніколи не мала ілюзій щодо Путіна: “Він завжди був диктатором. Його самовдоволення часто мене дратувало”.
Чому вона підтримала “Північний потік – 2”
Після анексії Криму в 2014 році Меркель не зупинила будівництво “Північного потоку – 2”. Її аргумент: дешевий газ був економічною необхідністю для Німеччини.
“Я бачила це як своє завдання — забезпечити економіку дешевим ресурсом”, — пояснює Меркель. Водночас вона відкидає звинувачення, що цей проєкт профінансував російську військову машину.
Трамп і його захоплення Путіним
У мемуарах Меркель згадує, як тодішній президент США Дональд Трамп захоплювався Путіним. Водночас їхні стосунки були напруженими: Трамп звинувачував Меркель у руйнуванні Німеччини через політику біженців і недостатнє фінансування оборони.
“Він цікавився моїм східнонімецьким походженням і моїм ставленням до Путіна. Було очевидно, що він зачарований російським лідером”, — пише вона.
Звинувачення у війні: “цап-відбувайло” чи ні
Меркель визнає, що її критикують за позицію в Бухаресті, коли Україна не отримала План дій щодо членства в НАТО. Вона згадує, як Володимир Зеленський після різанини в Бучі закликав її відвідати це місто разом із Саркозі, натякаючи на відповідальність за трагедію.
“Це правда, мене роблять “цапом-відбувайлом”. Але кожен мав би замислитися над своїми рішеннями”, — резюмує екс-канцлер.
Що залишила після себе Меркель
Мемуари Меркель стали своєрідною спробою реабілітації в очах історії. Вони проливають світло на складні рішення, які не завжди були однозначними. Але одне залишається незмінним: її політична спадщина, так чи інакше, стала частиною великої геополітичної гри, яка триває досі.