У ході детального аналізу позиції колишнього президента Дональда Трампа щодо України розкривається складна картина, сформована серією подій з 2016 до 2017 року. Ці події проливають світло на витоки його часто зневажливого ставлення до східноєвропейської країни, що може мати серйозні наслідки у разі повернення до Білого дому.
Про це йдеться у статті The New York Times.
Ключовим моментом у цій історії стала зустріч Трампа та російського президента Володимира Путіна 7 липня 2017 року у Гамбурзі. За словами тодішнього держсекретаря Рекса Тіллерсона, Путін майстерно спробував вплинути на мислення Трампа щодо України. Російський лідер зобразив Україну як корумповану, штучно створену країну, над якою Росія мала повне право впливати. Незважаючи на підготовлені радниками жорсткі тези, Трамп не заперечував твердження Путіна.
Проте коріння ставлення Трампа до України сягає глибше, до президентської кампанії 2016 року. Відставка керівника його кампанії Пола Манафорта після викриття його роботи на проросійську політичну партію в Україні стала поворотним моментом. Ця подія породила в оточенні Трампа теорію, що українські чиновники змовилися з демократами, щоб очорнити кампанію Трампа.
Ці підозри про втручання України у вибори 2016 року підкріплювалися теорією змови, що зламаний сервер Національного комітету Демократичної партії перебував в Україні. Ця теорія, незважаючи на відсутність доказів, набула широкого поширення в колах, близьких до Трампу.
Лев Парнас, американець українського походження, зіграв свою роль у формуванні поглядів Трампа. Він зізнався, що розповідав кандидату в президенти США те, що той “хотів почути” про корупцію в Україні та передбачуваний вплив Демократичної партії.
Путін також підігрівав ці підозри. На прес-конференції у лютому 2017 року він публічно заявив, що український уряд намагався допомогти Хілларі Клінтон на виборах 2016 року, що збігалося з теоріями, які циркулювали в оточенні Трампа.
Зустріч Трампа з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у травні 2017 року додала новий штрих до цієї картини. Під час цієї зустрічі Трамп почав “міркувати” про передбачуваний зв’язок між Україною та Хілларі Клінтон, засипаючи Лаврова питаннями про зв’язки між українськими чиновниками та демократами.
Цікаво, що напередодні зустрічі з Путіним у Гамбурзі Трамп виступив із жорсткою промовою у Варшаві, закликавши Росію “припинити дестабілізуючу діяльність в Україні”. Ця лінія була включена в промову на вимогу радника з національної безпеки Макмастера, що демонструє внутрішні протиріччя в адміністрації Трампа щодо відносин з Росією та Україною.
Після гамбурзької зустрічі команда національної безпеки Трампа, однак, стала наполегливішою у протидії Росії. Як висловився один колишній американський чиновник, “включилися антитіла”. Адміністрація зробила ряд явних та прихованих кроків для покарання Росії та підтримки України, включаючи надання української армії протитанкових ракет Javelin у 2017 році.
Примітно, що ЦРУ під керівництвом Майка Помпео активізувало операції проти Росії та розширило розвідувальне партнерство з українцями. За словами колишнього високопоставленого американського чиновника, Помпео сказав офіцерам розвідки США, які тісно працювали з українцями та іншими європейськими союзниками, що їхня місія – “зламати росіян”.
Незважаючи на ці кроки, зберігалася дивна невідповідність між офіційною американською політикою та публічними заявами Трампа. Його негативні погляди на Україну з часом зміцнилися, виявляючись у твітах та публічних коментарях, які звинувачують Україну у втручанні у вибори. Ця риторика була підхоплена республіканськими законодавцями, досягнувши кульмінації у їхньому захисті Трампа під час його першого імпічменту через телефонну розмову 2019 року з президентом України Володимиром Зеленським.
У контексті поточної президентської кампанії 2024 року позиція Трампа щодо України залишається важливим питанням. Він пообіцяв закінчити війну “за один день”, якщо буде обраний, посилаючись на свої “дуже добрі стосунки” з Путіним. Трамп також критикував Зеленського за те, що той не уклав угоду з Путіним, щоб уникнути вторгнення, натякаючи на те, що вина за руйнування України частково лежить на українському президенті.
Цікаво зазначити, що у квітні 2024 року Трамп несподівано відмовився від своєї опозиції пакету допомоги Україні на суму 60 мільярдів доларів, який застряг у Конгресі. Законопроект був ухвалений значною більшістю голосів, що показує, як складно передбачити його позицію з цього питання.
Нещодавня поїздка Зеленського до Пенсільванії викликала нову хвилю критики з боку Трампа. Він звинуватив Зеленського у використанні цієї поїздки для підтримки кампанії Камали Харріс через появу на заводі боєприпасів у ключовому для виборів штаті. Це ще раз наголошує, як внутрішньополітичні міркування продовжують впливати на ставлення Трампа до України.
Нещодавня зустріч між Трампом і Зеленським у Trump Tower підкреслила напруженість, що зберігається. У той час як Трамп наголошував на своїй здатності швидко вирішити конфлікт завдяки своїм відносинам як із Зеленським, так і з Путіним, український президент висловив сподівання на покращення відносин зі Сполученими Штатами.
З наближенням виборів погляди Трампа на Україну та його потенційні рішення у зовнішній політиці у разі переобрання залишаються предметом пильної уваги та дебатів. Складна взаємодія особистих образ, російського впливу та геополітичної стратегії продовжує формувати цей критичний аспект міжнародних відносин, залишаючи відкритим питання про майбутнє американо-українських відносин у разі повернення Трампа до Білого дому.
Актуальні події, рішення урядів, міжнародна дипломатія та заяви лідерів — усе про політичне життя України та світу. Аналітика, вибори, санкції й ключові домовленості — читайте в розділі «Політика».