В Україні з надією та тривогою чекають майбутнього рішення Вашингтона щодо ударів західною далекобійною зброєю по військових цілях на території Росії. Але головне питання, яке сьогодні хвилює Київ, – чи хоче Вашингтон перемоги України і як він собі її уявляє?
Про це пише в авторській статті редактор POLITICO Метью Камінскі.
Вибір, який має зробити Джо Байден – зняття обмежень чи заборона – визначить долю України так само, як і результат бойових дій на лінії фронту. Одним із можливих рішень для США було б схвалення списку конкретних цілей, з якого були б виключені нафтопереробні заводи та, можливо, Москва.
“Це рішення може нарешті відповісти на велике питання, від якого команда Байдена ухиляється з самого початку війни [в Україні – ред.]. Як виглядає перемога України? Чи ми хочемо цього? Зрештою, чи означає це, що Путін програє?” – запитує журналіст.
Камінські нагадує, що після початку повномасштабного вторгнення Росії Байден пообіцяв американську підтримку Україні “стільки, скільки потрібно”. В результаті Україна, яка всіма силами намагається зберегти свою незалежність та суверенітет, отримала від США та інших союзників мільярди доларів у вигляді зброї та економічної допомоги.
“Стільки, скільки потрібно для досягнення якої кінцевої мети? Як виглядатиме перемога України, ніколи не говорилося явно. “Не програти”, здається, було найближчим за змістом”, — зазначає автор статті.
На його думку, головний “посил” в обіцянках США для Росії полягав у тому, що НАТО допоможе Україні, але не настільки, щоб дійсно порушити статус-кво в самій Росії. Перемога, яка визначається як незалежна Україна та безпека її кордонів, має на увазі, що потрібно буде змусити змінитися Росію та змусити її відмовитися від планів щодо відтворення імперії. Але зобов’язання, взяті на себе Вашингтоном, не передбачають такого типу перемоги.
“Вони не хочуть, щоб Україна програла, і вони не хочуть, щоб програла Росія. Ця позиція непримиренна”, — цитує Камінський слова естонського дипломата та радника спецслужб Ееріка-Нійлеса Кроса.
Журналіст нагадав, що коли розпався Радянський Союз, президент США Джордж Буш-старший зупинився у Києві дорогою до Москви. Під час свого виступу перед парламентом Української РСР у серпні 1991 року, Буш закликав українців не прагнути незалежності від Росії та не піддаватися “самовбивчому націоналізму”.
“Українцям президент Америки дав пригнічливо ясно зрозуміти, що він боїться невизначеності краху Росії більше, ніж хоче відстоювати такі цінності, як демократія і самовизначення для колоніального форпосту Москви, що довго придушувався”, — пише Камінскі.
Загалом за кілька тижнів понад 90% населення проголосували на референдумі за незалежну Україну. До кінця року Радянський Союз остаточно розпався, а виступ Буша увійшов в історію як “промова про котлету по-київськи”. Автор статті зазначає, що вона була “невчасною, безвільною і трохи боягузливою”.
Камінські зауважує, що зовнішньополітичні успіхи адміністрації президента Байдена дуже “неоднозначні”. Зокрема зниження його рейтингів схвалення почалося у вересні 2021 року, після того, як “Америка кинула своїх союзників в Афганістані”, залишивши напризволяще десятки тисяч афганців, які працювали на американців, і 300 млрд доларів у військовому спорядженні, яке війська США не змогли вивезти, коли залишали країну.
“Українці та їхні друзі голосно натякають, що у Байдена є шанс змінити свою спадщину за чотири місяці каденції, що залишилися. Відкиньте обережність і твердо підтримайте перемогу України, надавши їй усі інструменти, необхідні для перемоги, а не просто для того, щоб не програти, або, як вони тут фаталістично говорять на третій рік війни на виснаження, “померти повільною смертю”. Якщо ні, то Байдену доведеться закінчити своє президентство сиквелом “промови про котлету по-київськи”. Але це його вибір”, – резюмує Метью Камінскі.
Найважливіші події дня, головні заяви, рішення та аналітика — усе, що визначає інформаційний порядок денний України та світу, читайте в розділі «Головні новини».