У радянські часи консервована вода була не загальнодоступним товаром, оскільки її виготовляли лише для певних груп населення, що здається дивним, оскільки дефіциту питної води в той період не було.
У 1920-х роках в СРСР активно будували нові та модернізували наявні консервні заводи. До 1940 року виробництво консервованої продукції зросло в десять разів. Однак під час Другої світової війни значну частину заводів було зруйновано. Відновлення виробничих потужностей тривало до другої половини 20 століття, після чого почали консервувати не тільки традиційні продукти, як-от м’ясо та овочі, але й готові страви, а також воду.
Консервована вода випускалася в жерстяних банках об’ємом 240 грамів із терміном зберігання до двох років. Її можна було зберігати за температури від -35 до +66 градусів. Перед розливом воду кип’ятили, додавали трохи аскорбінової кислоти для поліпшення властивостей.
Проте купити такий продукт у магазинах було неможливо. Вода в банках створювалася спеціально для екстрених потреб — її використовували на рятувальних шлюпках і плотах морських суден.