Розбираючи завали “Охматдит”. Люди вишукувались у ланцюжок, щоб передавати залишки “братської любові” на сміття. Пліч-о-пліч з поліцією, військовими, цивільними. Тут не було партій, не було срачів на кшталт тих що в соціальних мережах.
Пару разів я спробував вирвати важкий мішок зі склом у пані, але її рішучість (не дати це зробити) вбила в мені залишки сексизму і ми далі разом передавали важкі двері… двері, залишки вікон, дитячі іграшки, скло.
На поверхах сотні людей, всі збирають сміття. В деяких кабінетах вже так чисто, що не дуже й віриш, що щойно був вибух.
Вперше після повномасштабного вторгнення і знову так сильно захотів жити тут, серед українців. Бо в офлайні в нас є єдність. В офлайні ми набагато сильніші, ніж здається в онлайні.
Можете їхати, тут ще багато розбирати. Фрукти, вода і їжа – є. Візьміть будівельні рукавички.
Я вірю, що завтра в ТЦК будуть стояти черги. І вірю, що нам не треба буде в черговий раз нагадувати донатити. І шукати ворогів серед своїх.
Джерело: пост Найєма у Facebook