Науковці повідомили про безпрецедентне відкриття: вони змогли виділити генетичний матеріал зі старовинного малюнка під назвою “Святе дитя”, авторство якого приписують Леонардо да Вінчі. Проте науковці не можуть гарантувати, що витягнута з червоної крейди ДНК справді належить видатному італійському митцю епохи Ренесансу.
Чи дійсно цей малюнок створив сам майстер?
Витягнутий генетичний матеріал показав схожість із ДНК з листа, написаного в 1400-х роках Фрозіно ді сер Джованні да Вінчі – двоюрідним братом діда Леонардо, Антоніо да Вінчі. Обидва зразки містять послідовності Y-хромосоми, які відповідають конкретній групі популяції з тосканським корінням, а саме в Тоскані народився Леонардо да Вінчі. Y-хромосомні послідовності передаються від батька до сина практично без змін, тому виявлення таких послідовностей стає важливою відправною точкою для реконструкції ДНК да Вінчі. Результати дослідження опубліковані в базі препринтів bioRxiv та ще не пройшли незалежну наукову рецензію.
Втім, є кілька моментів, які ставлять під сумнів ці висновки:
- По-перше, серед експертів існують розбіжності щодо авторства малюнка “Святе дитя”. Деякі з них вважають, що малюнок створив один із учнів майстра, а не сам Леонардо.
- По-друге, збіг у хромосомних послідовностях не обов’язково говорить про спорідненість досліджуваних суб’єктів. Річ у тім, що збіги можуть бути навіть серед осіб, які просто живуть на одній території. Вони показують певні генетичні маркери, характерні для групи людей, які поколіннями перебувають в однакових умовах.
Через це впевненість у походженні ДНК лишається під питанням. Генетичний матеріал міг потрапити на малюнок від студента або від численних музейних кураторів із тосканським корінням, які працювали з ескізом протягом століть.
Навіщо вченим ДНК Леонардо да Вінчі?
Науковці прагнуть реконструювати ДНК Леонардо да Вінчі передусім для автентифікації його творів. Окремі дослідники також припускають, що генетичний матеріал італійського митця може розкрити біологічні причини його виняткових художніх та інших здібностей, зокрема кращого за середнє зору.
Генетичний матеріал з малюнка витягли за допомогою обережного тампонування. Цей метод може допомогти автентифікувати й інші твори мистецтва з невизначеним походженням. Автори дослідження зараз працюють над усіма доступними слідами. Поки що найімовірнішим джерелом ДНК залишаються рукописи та малюнки, про які точно відомо, що їх створив сам да Вінчі.
Дослідники сподіваються, що їхня робота переконає чиновників та архіваріусів дозволити взяти зразки з інших творів Леонардо да Вінчі. Наприклад, 72-сторінковий зошит спостережень, відомий як “Кодекс Лестера”, містить відбиток пальця, який майже напевно належить да Вінчі, що робить його гарним кандидатом для дослідження.
На шляху стоять численні перепони
На шляху до мети стоїть багато перешкод. Могила да Вінчі у Франції була частково зруйнована під час Французької революції, а його останки втрачені або змішані з іншими під час перенесення до нового імовірного місця поховання – каплиці Святого Юбера в Амбуазі. Хоча ця могила може містити кістки з ДНК майстра, дослідникам не дають дозволу на секвенування генетичного матеріалу зі склепу, доки не буде знайдено надійного зразка для порівняння в іншому місці.
Це змушує вчених шукати альтернативні джерела – витягувати ДНК безпосередньо з творів да Вінчі. Однак тут виникають свої складнощі: деякі роботи недоступні для дослідження, а інші, як-от “Етюд передніх ніг коня”, не містять жодних слідів людської ДНК. “Святе дитя” поки що лишається єдиним малюнком, приписуваним Леонардо да Вінчі, з якого вдалося витягти людський генетичний матеріал, хоча його авторство досі викликає суперечки.
Додаткова проблема полягає в тому, що матір Леонардо, Катеріна ді Мео Ліппі, похована в невідомому місці, пише Science. Катеріна була юною служницею, коли народила Леонардо. Якби її останки знайшли, вони могли б стати джерелом для порівняння мітохондріальної ДНК – типу генетичного матеріалу, що передається від матері до дитини і зазвичай краще зберігається на предметах, ніж хромосомна ДНК.
Науковцям також відмовили в доступі до могили батька да Вінчі у Флоренції, де можна було б знайти Y-хромосомну ДНК для порівняння зі зразком із “Святого дитяти”. А сам Леонардо не має відомих прямих нащадків, оскільки ніколи не одружувався і не мав дітей.
Один із варіантів, що залишився, – знайти інших чоловіків із родини да Вінчі для порівняння Y-хромосомних послідовностей із малюнка. Зараз дослідники аналізують три кістки з родинного склепу в Італії, де похований дід художника, Антоніо да Вінчі, а також беруть зразки ДНК у відомих живих нащадків. Команди також секвенують ДНК з пасма волосся, викопаного 1863 року в Амбуазі, яке, як припускають, було взяте з бороди Леонардо да Вінчі.
Крім того, вчені шукають листи та інші документи, написані чоловіками з родини, які могли зберегти ДНК авторів. Лист Фрозіно ді сер Джованні да Вінчі є одним із таких артефактів. У новому дослідженні науковці порівняли ДНК з листа приблизно з 90 тисячами відомих маркерів, які розділяють Y-хромосомні послідовності на лінії, звані гаплогрупами. Y-хромосомна ДНК у листі та на ескізі “Святе дитя” належала до гаплогрупи E1b1b, до якої міг належати Леонардо да Вінчі та його родина.
Найобговорюваніші події, популярні відео, меми, тренди соцмереж і несподівані історії, що набирають мільйони переглядів. Усе, чим живе інтернет і про що говорить світ, — у розділі «Вірусні новини».