Чимало громадян стикаються з відмовими вже на етапі першого контакту з власниками квартир. В основі таких рішень найчастіше лежать не реальні факти, а страхи, припущення та стереотипи, сформовані роками.
Головними бар’єрами при оренді залишаються упереджене ставлення та завищені ризики, які орендодавці приписують окремим групам потенційних мешканців.
Однією з найуразливіших категорій залишаються внутрішньо переміщені особи. Майже третина ВПО (31%) повідомила про відмови при пошуку житла. Найчастіше власники сумніваються у їх платоспроможності, побоюються короткострокового проживання чи керуються негативними стереотипами та чужим негативним досвідом. Також серед поширених побоювань — можливі збитки майну.
З труднощами стикаються і військовослужбовці: кожен четвертий із них (23%) отримував відмову при спробі орендувати житло. Основні причини — побоювання, що військовий не проживатиме довго, ризик для безпеки об’єкта, а також сумніви щодо стабільності доходів та збереження квартири.
Люди з інвалідністю нерідко стикаються не лише з фізичною недоступністю житла, а й із соціальними бар’єрами. Орендодавців відлякує непристосованість квартир, можливі додаткові витрати та передбачувані складнощі у взаємодії, хоча такі побоювання часто не мають реальної підстави.
Найскладнішою залишається оренда з свійськими тваринами — з відмовами стикалися майже 80% таких орендарів, незважаючи на те, що серйозні пошкодження житла фіксуються рідко. Подібне ставлення зберігається і до сімей з дітьми , яких нерідко наперед вважають ризиковими орендарями.
Аналітики зазначають, що більшість страхів власників житла не підтверджується практикою, а зібрані дані можуть стати основою для більш відкритого діалогу та формування справедливіших правил на ринку оренди житла в Україні.