У 2005 році зонд “Гюйгенс” здійснив унікальну посадку на Титан — найбільший супутник Сатурна. Відтоді жоден космічний апарат не зміг повторити цей політ до далекого світу з метановими річками та крижаним камінням.
Про це пише Space Daily.
14 січня 2005 року зонд Європейського космічного агентства “Гюйгенс” завершив 147-хвилинний спуск крізь густу атмосферу Титана. Після приземлення він ще 72 хвилини передавав наукові дані з поверхні супутника.
На момент посадки апарат перебував більш ніж за мільярд кілометрів від Землі. Єдиним посередником для передачі інформації був орбітальний апарат NASA “Кассіні”, який приймав сигнал та ретранслював його додому.
Коли “Кассіні” залишив зону прямої видимості, зв’язок обірвався. До сьогодні “Гюйгенс” залишається єдиним апаратом, який здійснив посадку у зовнішній частині Сонячної системи.
Шлях до Титана тривав понад сім років. 25 грудня 2004 року “Кассіні” відокремив спускний модуль, після чого той самостійно рухався до супутника за балістичною траєкторією.
Усі етапи місії були запрограмовані заздалегідь. Перед входом в атмосферу автоматична система активувала обладнання, передавач і парашутний комплекс.
Під час спуску камера спочатку бачила лише густий помаранчевий серпанок. Згодом крізь атмосферу почали проступати світлі височини, темні канали та рівнини, які нагадували річкові долини.
На Титані температура поверхні сягає приблизно мінус 180 градусів Цельсія. За таких умов водяний лід поводиться як камінь, а метан та етан можуть існувати у рідкому стані та формувати річки й озера.
Посадка також принесла несподівані результати. Прилади зафіксували, що поверхня під апаратом просіла після удару.
Аналіз показав, що “Гюйгенс” залишив заглиблення, трохи підстрибнув або похитнувся, змістився та лише потім остаточно зупинився. Це свідчило про наявність м’якшого шару під верхньою кіркою.
Лампа на борту апарата освітила місце посадки. На знімках з’явилися округлі валуни, схожі на річкову гальку на Землі, але складалися вони переважно з водяного льоду.
Передача даних також ледь не завершилася невдачею. Один із двох приймальних каналів “Кассіні” був налаштований неправильно, через що частину наукової інформації втратили.
Втім резервний канал спрацював успішно та дозволив зберегти більшість результатів місії, включно з фотографіями поверхні Титана.
Науковий інтерес до цього супутника не згасає й сьогодні. NASA називає Титан єдиним об’єктом у Сонячній системі, окрім Землі, де на поверхні існують річки, озера, моря та опади, хоча складаються вони не з води, а з метану та етану.
Крім того, Титан залишається єдиним супутником із щільною атмосферою. Саме тому NASA готує нову місію Dragonfly, запуск якої запланований на 2028 рік.
Очікується, що апарат прибуде до Титана у 2034 році та досліджуватиме дюни, кратери й багаті на органіку ландшафти, пересуваючись між різними точками за допомогою гвинтів.
А тим часом “Гюйгенс” уже понад двадцять років залишається на тому самому місці, де вперше побачив крижані камені далекого світу.