Нейробіологи зробили вагомий крок у дослідженні меж виживання нервової тканини. Вперше в історії науки вдалося зафіксувати відновлення активності нейронів мозку ссавця після його глибокого заморожування до екстремальних -196°C, повідомляє Експерт із посиланням на березневу публікацію в журналі Nature (2026).
Дослідження провела команда під керівництвом доктора Александра Германа з Університету Ерлангена–Нюрнберга. Науковці довели, що навіть повна зупинка молекулярної рухливості не є фатальним вироком для функціональності мозкових структур.
Технологія вітрифікації: «скляний» мозок
Головним ворогом кріоконсервації є лід, кристали якого фізично розривають клітинні мембрани. Щоб уникнути цього, вчені використали метод вітрифікації — миттєвого охолодження, при якому вода перетворюється на твердий «склоподібний» стан, не утворюючи руйнівних кристалів.
Об’єктом дослідження став гіпокамп миші — ділянка, відповідальна за пам’ять. Зразки обробляли спеціальним коктейлем кріопротекторів, після чого занурювали в рідкий азот. Тканини зберігалися в такому стані від кількох годин до восьми днів.
Результати розморожування: нейрони «заговорили»
Після повернення до нормальної температури зрізи мозку продемонстрували вражаючу життєздатність. Мікроскопічний аналіз підтвердив цілісність нейронних мембран та синапсів, а активність мітохондрій вказувала на збереження енергетичного обміну.
Найважливішим стало електрофізіологічне тестування: нейрони реагували на подразники майже так само, як і живі клітини. Більше того, у тканинах збереглася довготривала потенціація — здатність синапсів посилювати зв’язки, що є біологічною основою навчання та пам’яті. Це означає, що «механіка» пам’яті залишилася справною навіть після глибокої заморозки.
Що це означає для медицини?
Хоча результати вражають, вчені застерігають від передчасних сподівань на «кріосон» для людей. Масштабування технології на цілий орган, а тим паче на людський мозок, залишається надскладним завданням через нерівномірність нагрівання та токсичність хімічних захисних розчинів.
Проте відкриття 2026 року відкриває нові горизонти для трансплантології та лікування нейродегенеративних захворювань. Можливість зберігати фрагменти живої нервової тканини без втрати її функцій може стати основою для створення «банків нейронів» та нових методів відновлення мозку після травм.