Учені з’ясували, що в надрах Габону близько 2 мільярдів років тому діяв природний ядерний реактор. Комплекс у районі Окло виник без участі людини й демонструє, що природа була здатна створювати умови для стабільного поділу ядра задовго до появи технологій.
Про це повідомило видання Times of India.
Природний реактор відкрили у 1972 році, коли французькі дослідники виявили аномально низьку частку урану-235 в місцевій руді. Відхилення від стандартного ізотопного складу стало ключем до розгадки: уранові пласти в давнину пережили ланцюгові реакції, подібні до тих, що відбуваються у сучасних атомних станціях.
За даними МАГАТЕ, для запуску такого процесу в природних умовах родовище мало містити значно більшу, ніж нині, кількість урану-235, а також перебувати в середовищі, де ґрунтові води могли сповільнювати нейтрони. Саме це й стало можливим у Західній Екваторіальній Африці майже два мільярди років тому.
Геологи пояснюють, що підвищена концентрація урану формувалася поступово. Давні повені вимивали радіоактивні мінерали й переносили їх у підземні басейни, де органічні залишки накопичували уран у товщах відкладень. Коли кількість ізотопу досягла критичної межі, а вода почала діяти як природний сповільнювач, стартувала ланцюгова реакція. Вона тривала циклічно: нагріта водяна пара зупиняла процес, а повернення води знову запускало його.
Оцінки показують, що природний реактор виробив близько 15 тисяч мегават-років енергії — рівень, співмірний з роботою великої електростанції протягом десятиліття. Вивчення ізотопів ксенону в оточуючих породах підтверджує довготривалу стабільність цих реакцій.
Доктор Людовік Ферр’єр, який досліджує зразки Окло, наголошує: цей феномен є унікальною природною лабораторією, що дозволяє краще зрозуміти історію ядерних процесів на планеті. Сьогодні зразки з габонського родовища зберігаються у провідних музеях і залишаються важливим джерелом даних про природну радіоактивність Землі.