Нове генетичне дослідження показало, що мешканці Океанії зберегли один із найдавніших генетичних слідів серед сучасних людей. Учені виявили, що їхні предки неодноразово контактували з денисівцями — вимерлими родичами людини.
Про це пише ZME Science.
Понад 42 тисячі років тому перші люди дісталися віддалених островів Океанії через Нову Гвінею, архіпелаг Бісмарка та Соломонові острови. Після цього багато спільнот протягом тисячоліть залишалися ізольованими від решти світу.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Science, науковці проаналізували майже 200 геномів представників 12 популяцій Океанії. Отримані дані порівняли з більш ніж тисячею геномів людей з різних регіонів світу.
Результати показали, що населення Океанії має один із найвищих рівнів архаїчної ДНК серед сучасних людей. У середньому таких генетичних послідовностей виявилося приблизно у 2,5 раза більше, ніж у європейців.
Особливу увагу дослідників привернула денисівська спадщина. В одній із груп її виявилося приблизно у 25 разів більше, ніж у середньостатистичних мешканців Східної Азії.
Науковці дійшли висновку, що предки сучасних жителів Океанії отримали спадщину щонайменше від трьох різних груп, споріднених із денисівцями. Це свідчить про неодноразові контакти між різними видами людей у далекому минулому.
Дослідники наголошують, що не вся успадкована архаїчна ДНК мала корисне значення. Частина генетичних варіантів зникла під дією природного добору, однак деякі збереглися до наших днів.
Йдеться про гени, які можуть бути пов’язані з роботою імунної системи, особливостями метаболізму, фертильністю та розвитком скелета.
Автори роботи підкреслюють, що відкриття не означає прямого впливу денисівської ДНК на конкретні риси зовнішності сучасних людей. Однак воно демонструє складну історію змішування різних людських популяцій.
Денисівці залишаються однією з найбільших загадок антропології. На відміну від неандертальців, від них збереглося дуже мало викопних решток.
Перші знахідки були зроблені в Денисовій печері в Сибіру. Водночас генетичні дослідження свідчать, що ареал їхнього проживання був значно ширшим і простягався далеко за межі цього регіону.
На думку вчених, нові результати вкотре підтверджують, що сучасна людина не просто витіснила інші види людей під час свого поширення світом. Представники різних людських груп контактували між собою та залишили генетичний слід, який можна простежити й сьогодні.