Дослідники отримали нові докази того, що один із найбільших каменів Стоунхенджа доставили люди, а не природні сили. Йдеться про шеститонний мегаліт, який міг подолати близько 700 кілометрів від Шотландії до півдня Англії.
Про це пише Historia.
Науковці проаналізували походження Вівтарного каменя — одного з найтаємничіших елементів Стоунхенджа. За результатами дослідження, мегаліт міг бути доставлений із північно-східної Шотландії на відстань приблизно 700 кілометрів.
У дослідженні зазначається, що зібрані дані не підтверджують версію про транспортування каменя льодовиками. Навпаки, результати моделювання свідчать про навмисне та ретельно сплановане переміщення через складний ландшафт, яке вимагало значних людських зусиль.
Фахівці наголошують, що льодовикові процеси не могли перенести настільки великий об’єкт так далеко на південь Англії. Саме тому найімовірнішим поясненням залишається участь людей.
За оцінками дослідників, камінь могли переміщувати поетапно, використовуючи сухопутні маршрути, річки або прибережні шляхи. Для транспортування шеститонного мегаліта були потрібні планування, координація та знання місцевості.
Науковці вважають, що така операція свідчить про високий рівень організації неолітичних спільнот. Крім того, це може бути доказом існування розвинених соціальних зв’язків між різними регіонами Британських островів.
Паралельно археологи продовжують відкривати нові сліди людської діяльності навколо Стоунхенджа. Останні дослідження виявили мережу великих давніх ям, які залишалися непоміченими протягом тривалого часу.
За даними вчених, частина цих структур могла виникнути понад 10 тисяч років тому — задовго до спорудження самого кам’яного комплексу. Деякі з них мають ознаки штучного походження та могли використовуватися для господарських або ритуальних цілей.
Дослідники зазначають, що археологічний ландшафт навколо Стоунхенджа виявився значно складнішим, ніж припускали раніше. Нові знахідки продовжують відкривати невідомі сторінки історії заселення Британії.