Американські науковці розробили спосіб отримувати ДНК зі стародавніх пергаментів без найменшого пошкодження рукописів. Новий метод може допомогти розкрити походження манускриптів, давні торговельні маршрути та історію свійських тварин.
Про це повідомляє Project MUSE.
Головною перешкодою для генетичного дослідження стародавніх рукописів тривалий час залишався ризик пошкодження цінних артефактів. Традиційні методи вимагали зрізати або зіскоблювати невеликі фрагменти пергаменту, що було неприйнятним для архівів і музеїв.
Новий підхід дозволяє отримувати генетичний матеріал без жодного втручання в структуру документа.
Для цього дослідники використовують сухі цитологічні щіточки, схожі на ті, які застосовують у медицині для взяття мазків. Ними обережно проводять по поверхні сторінок, збираючи мікроскопічні залишки клітин, що збереглися на пергаменті після обробки шкур тварин.
Під час випробувань метод протестували на 91 рукописі з бібліотеки Університету Дьюка. Документи були створені в період від кінця VIII століття до початку XX століття та походили з різних регіонів світу — від Англії до Ефіопії. Усі пергаменти після дослідження залишилися неушкодженими.
Після збору біоматеріалу вчені застосовують сучасні методи секвенування нового покоління, які також використовують у криміналістиці. Це дає змогу виділити, відновити та багаторазово збільшити отримані фрагменти ДНК.
Оскільки пергамент століттями виготовляли зі шкур овець, кіз і телят, прихований у ньому генетичний матеріал може стати цінним джерелом інформації для істориків.
Завдяки новій технології дослідники зможуть:
* точніше визначати час і місце створення рукописів;
* простежувати давні торговельні маршрути, якими перевозили матеріали для письма;
* вивчати еволюцію порід свійських тварин;
* досліджувати розвиток сільського господарства;
* аналізувати історію поширення хвороб серед домашніх тварин.
Автори дослідження сподіваються, що безпечність нового методу допоможе отримати доступ до колекцій найбільших музеїв і архівів світу.
На їхню думку, це відкриє можливість перетворити тисячі історичних сховищ на джерело генетичних даних та об’єднати роботу біологів, археологів і фахівців із середньовічної історії.