Палеонтологи виявили скам’янілості невідомого водного членистоногого, яке мало кінцівки, схожі на ноги сучасних наземних багатоніжок. Знахідка змусила вчених переглянути уявлення про те, коли саме такі ноги з’явилися в процесі еволюції.
Про це повідомляє Daily Galaxy.
Скам’янілості знайшли у формації Брендон-Брідж поблизу міста Вокеша у штаті Вісконсин. Їхній вік оцінюють приблизно у 437 мільйонів років.
Усього вчені дослідили 35 добре збережених екземплярів стародавньої істоти, яку назвали Waukartus muscularis. Завдяки унікальним умовам збереження дослідники змогли розглянути навіть м’язову тканину та інші м’які частини тіла.
Скам’янілості нагадують сучасних багатоніжок і стоніг. Істота мала довге сегментоване тіло та щонайменше 11 пар ніг.
При цьому деякі кінцівки біля голови були коротшими за інші. Науковці припускають, що вони могли використовуватися не для ходьби, а для живлення або сенсорних функцій.
Найбільше здивування викликала будова ніг Waukartus. Вони були нерозгалуженими — саме така особливість характерна для наземних членистоногих.
Більшість водних істот того періоду мали розгалужені кінцівки, які допомагали їм плавати. Через це дослідники дійшли висновку, що предки багатоніжок могли втратити такі “водні” кінцівки ще до виходу на сушу.
У дослідженні зазначається, що це може бути прикладом екзаптації — коли певна ознака спочатку виникає для однієї функції, а згодом починає використовуватися для іншої.
Раніше у цьому ж червоному тринітиті вчені також знаходили рідкісні квазікристали, однак нове відкриття стало першим підтвердженим випадком такого типу клатрата серед продуктів екстремальних природних процесів.
Дослідники вважають, що подібні відкриття допомагають краще зрозуміти еволюцію багатоніжок та процес переходу живих істот із води на сушу.
Раніше ми писали, що група палеонтологів у Східному Китаї натрапила на несподівану знахідку: два ідеально круглих яйця динозаврів, які замість залишків ембріонів були заповнені блискучими мінералами. Це відкриття разом із виявленими раніше в іншому регіоні скам’янілими зародками качкодзьобих динозаврів додає нові важливі фрагменти до розуміння того, як розмножувалися та розвивалися ці тварини напередодні свого повного зникнення.