Міжнародна група вчених виявила у східній частині Тихого океану геологічні структури, які здатні послаблювати силу землетрусів. Дослідники встановили, що тріщини всередині розлому заповнені морською водою та працюють як природні “гальма” для сейсмічних розривів.
Про це повідомляє Daily Galaxy.
Дослідження опублікували у журналі International Journal of Geosciences. Вчені аналізували трансформний розлом Гофар, який розташований приблизно за 1600 кілометрів на захід від Еквадору.
Протягом щонайменше 30 років у цьому районі регулярно фіксували землетруси магнітудою 6 з інтервалом у п’ять-шість років. При цьому розриви часто повторювалися майже за однаковим сценарієм.
Для дослідження вчені встановили на дні океану спеціальні сейсмометри. Під час спостережень прилади зафіксували десятки тисяч дрібних підземних поштовхів до та після двох великих землетрусів.
Дослідники помітили однакову послідовність подій у різних сегментах розлому. Перед сильними землетрусами у певних зонах виникали серії невеликих поштовхів, а після головного розриву ці ділянки майже повністю “затихали”.
Аналіз показав, що бар’єрні зони складаються зі складної системи тріщин і розгалужень у породі. Морська вода проникає глибоко всередину цих структур і змінює поведінку розлому під час землетрусів.
Під час різкого зміщення порід тиск рідини падає, через що сама порода тимчасово стає міцнішою. Саме це, за словами дослідників, може сповільнювати або навіть зупиняти поширення сейсмічного розриву.
Розлом Гофар розташований уздовж Східно-Тихоокеанського хребта, де Тихоокеанська та Насканська тектонічні плити рухаються одна відносно одної зі швидкістю близько 140 міліметрів на рік.
Вчені вважають, що подібний механізм може діяти і в інших підводних розломах по всьому світу. Це може пояснювати, чому частина океанічних землетрусів виявляється слабшою, ніж прогнозують геологічні моделі.