В Антарктиді знову “перемістили” Південний полюс. Це не сенсація з розряду наукової фантастики, а щорічна, цілком реальна процедура. Наприкінці грудня або на початку січня команда американської станції Амундсен-Скотт проводить символічний ритуал та встановлює новий маркер географічного Південного полюса.
Новорічні святкування на найпівденнішій точці планети виглядають незвично. Під безперервним літнім денним світлом і за температур, далеких від комфортних, кілька десятків науковців і технічного персоналу збираються просто неба. Причина цього є не зміна магнітного поля Землі, а постійний рух льодовика, на якому стоїть станція.
Географічний Південний полюс — це фіксована точка, де вісь обертання планети перетинає її поверхню. Проблема в тому, що ця поверхня не тверда суша в класичному розумінні, а багатокілометровий крижаний щит. Лід у цьому районі повільно, але невпинно “тече”, нагадуючи густий сироп. Поблизу станції Амундсен-Скотт він дрейфує у бік моря Ведделла зі швидкістю близько 10 метрів на рік.
У результаті і сама станція, і встановлений маркер поступово віддаляються від справжньої географічної точки. Саме тому щороку дослідники точно визначають місце розташування Південного полюсу і переносять символічну позначку. Увесь ритуал супроводжується невеликою церемонією.
Важливо не плутати географічні та магнітні полюси. Магнітний Південний полюс справді рухається, але незалежно від льодовиків. Він нині дрейфує зі швидкістю близько 55 кілометрів на рік.