Дослідники запропонували нову версію транспортування гігантських валунів для Стоунхенджа. Вони припускають, що стародавні будівельники використовували дерев’яні рейки замість котків чи саней.
Про це пише The Independent.
Стоунхендж, який нині входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, звели приблизно 5000 років тому. Спочатку для його створення використовували блакитні камені, які доставили з пагорбів Преселі в Уельсі.
Через кілька століть комплекс перебудували, використавши величезні сарсенові камені з району Марлборо-Даунс. Саме ці валуни вагою до 25 тонн і сформували знамените кам’яне коло.
Раніше вчені вважали, що ці брили переміщували за допомогою дерев’яних стовпів, використовуючи принцип котків або саней. Але тепер з’явилася нова гіпотеза.
Деякі дослідники припускають, що камені могли перевозити по спеціально складених дерев’яних рейках, особливо на заболочених ділянках маршруту. Це могло значно полегшити переміщення важких валунів.
Нові висновки з’явилися після археологічних розкопок і лазерного сканування місцевості. Сліди на стоянках показали, що у перевезенні брало участь більше людей, ніж було потрібно суто для фізичної роботи.
На думку вчених, частина людей могла збиратися як глядачі, щоб спостерігати за демонстрацією сили. Інша версія — це було частиною великого духовного або релігійного ритуалу.
Археологи нагадують, що Стоунхендж створювали в кілька етапів. Спершу з’явилися круговий рів і земляний вал, потім встановили блакитні камені, а вже пізніше — сарсенові брили.
Окремою загадкою залишається вівтарний камінь, який, за однією з версій, могли доставити з північно-східної Шотландії. Коли саме його встановили, досі невідомо.
Точне призначення Стоунхенджа залишається предметом суперечок. Водночас дослідники звертають увагу, що камені синхронізовані зі сходом і заходом сонця під час зимового сонцестояння.
Саме тому багато вчених пов’язують комплекс із сонячним культом.
Сьогодні Стоунхендж перебуває під управлінням організації “Англійська спадщина”. Щороку пам’ятку відвідує понад мільйон людей, і вона залишається найвідомішим кам’яним колом у регіоні.