Дослідники завершили наймасштабніше радарне вивчення супутника Юпітера Європа. Результати показали, що його крижана поверхня поводиться так, як не поводиться жодне інше кам’янисте тіло Сонячної системи.
Про це пише Phys.org.
Протягом 2011–2024 років науковці використовували сонячний радар NASA Goldstone та телескоп Green Bank Національного наукового фонду США. Вони регулярно надсилали на Європу радіохвилі та аналізували сигнали, які поверталися назад.
Європа разом із Ганімедом і Каллісто входить до трійки найбільших супутників Юпітера, вкритих льодом. Вчені давно припускають, що під крижаною оболонкою можуть ховатися океани рідкої води, а сама Європа вважається одним із найперспективніших місць для пошуку умов, придатних для життя.
За словами аспірантки Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Туньхуей Се, радарні дослідження дозволяють зазирнути значно глибше за поверхню. Радіохвилі проходять крізь лід і несуть інформацію про його структуру та ступінь чистоти.
Аналіз показав, що радарне альбедо Європи значно перевищує показники звичайних планет та астероїдів. Дослідники також встановили, що відбитий сигнал зберігає ту саму кругову поляризацію, що й випромінене радіовипромінювання.
Науковці пояснюють це багаторазовим розсіюванням хвиль усередині надзвичайно чистого та пористого льоду. Саме тому поверхня супутника створює незвично потужне радарне відлуння.
Фахівці пов’язують це з явищем, відомим як когерентний ефект опозиції зворотного розсіювання. У цьому випадку радіохвилі не просто відбиваються від поверхні, а багаторазово проходять крізь крижану товщу перед тим, як повернутися до телескопів на Землі.
Завдяки цьому дослідникам вдалося визначити межу прозорості льоду. Отримані дані допоможуть зрозуміти, наскільки глибоко зможуть досліджувати супутник майбутні космічні місії.
Цікаво, що нові результати повністю збігаються з вимірюваннями, проведеними наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років. Це свідчить про стабільність радарних властивостей Європи протягом десятиліть.
Під час аналізу вчені також помітили можливу асиметрію між різними півкулями супутника. Попередні результати свідчать, що задня півсфера може бути трохи яскравішою в одному з типів поляризації.
Якщо це підтвердиться, причиною можуть бути заряджені частинки з магнітосфери Юпітера. Вони здатні змінювати структуру льоду або створювати мікроскопічні утворення, які по-різному взаємодіють із радіохвилями.
Отримані результати вже використовують для підготовки місії Europa Clipper, яка зараз прямує до Юпітера. За словами науковця NSF NRAO Вілла Арментроута, майбутні планетарні експедиції зможуть скористатися цими даними для точнішого налаштування своїх наукових інструментів.
Крім того, інженери продовжують удосконалювати можливості телескопа Green Bank. Нові технології мають дозволити отримувати ще детальніші зображення віддалених світів і проводити глибші дослідження об’єктів Сонячної системи.
