Дослідники встановили механізм формування золота під океанічним дном у зонах субдукції. Йдеться не про випадковість, а про складний процес багаторазового плавлення глибинних порід.
Фахівці GEOMAR Helmholtz Centre for Ocean Research Kiel з’ясували, що під острівними дугами золото накопичується завдяки повторному плавленню обводненої мантії. Як зазначає SciTechDaily, саме ці геологічні умови створюють підвищені концентрації металу в магмі.
Острівні дуги, такі як Кермадек поблизу Нової Зеландії, формуються в місцях, де одна океанічна плита занурюється під іншу. У таких зонах зафіксовано найбільші концентрації золота. Команда під керівництвом Крістіана Тімма встановила, що ключову роль відіграє повторне високотемпературне плавлення мантійної речовини.
У межах дослідження проаналізували 66 зразків вулканічного скла з морського дна. Ці матеріали зберігають початковий склад магми, оскільки швидко охолоджуються у воді. Результати показали, що вміст золота в цих зразках значно перевищує показники магм серединно-океанічних хребтів.
Золото поводиться подібно до міді, срібла та платини, що дозволяє відстежити його переміщення з глибин. Концентрація досягає приблизно шести нанограмів на грам породи — це високий показник для геологічних процесів, хоча недостатній для прямого промислового видобутку без додаткового збагачення.
Попередні уявлення про те, що вода просто «вимиває» золото, не підтвердилися. Дослідження показало, що вода лише знижує температуру плавлення мантії, сприяючи її повторному розплавленню. Під час першого етапу мантія втрачає частину елементів, але сульфідні мінерали, які утримують золото, руйнуються лише на пізніших стадіях при вищих температурах. Саме тоді метал переходить у розплав у більшій кількості.
Коли така збагачена магма піднімається до поверхні, вона живить гідротермальні системи на морському дні. У подальшому ці процеси можуть призводити до формування родовищ, придатних для видобутку. Таким чином, утворення золота починається глибоко в мантії й пов’язане з унікальними умовами зон субдукції.