Різноманітність життя на нашій планеті ніколи не перестане дивувати людей своїми незвичайними формами чи стратегіями виживання. Напевно, організми вже навчилися харчуватися всім, що в теорії можна з’їсти, включаючи і камінь.
Нову знахідку виявила група німецьких учених, які працювали в Намібії, а згодом у Саудівській Аравії та Омані. Їхня робота опублікована в журналі Geomicrobiology Journal.
Вони звернули увагу на шматки мармуру та вапняку в пустельних регіонах і виявили, що деякі камені всередині мають мережу трубочок до трьох сантиметрів у глибину. Організоване розташування підштовхнуло їх до думки, що залишили тунелі деякі невідомі науці мікроорганізми, які розвинули в собі здатність “їсти” каміння.
При більш детальному огляді порід були виявлені залишки біологічного матеріалу і сліди діяльності бактерій у вигляді карбонату кальцію. Самі ж пожирачі каміння не збереглися, тому є ймовірність, що вони або давно вимерли, або вченим доведеться пошукати їх уважніше.
“У будь-якому випадку, це старі структури, можливо, віком один або два мільйони років. Ми припускаємо, що вони утворилися в трохи більш вологому кліматі, а не в сухому кліматі, який переважає сьогодні”, — сказав один з авторів дослідження, геолог Кеєс Пасьє.
Вчені вважають, що мікроорганізми могли використовувати органічну кислоту, чим руйнували мармур і вивільняли вуглець, який використовували для росту і розмноження. При цьому геологи зазначають, що ці породи не були на поверхні, тобто мікробам доводилося це робити у повній темряві та тісноті.
“Ми не знаємо, чи існує вона досі, але ця форма життя може бути важливою для глобального вуглецевого циклу. Тому вкрай важливо, щоб наукова спільнота дізналася про неї”, — додав Пасьє.
Це не єдиний організм, який здатний отримувати енергію, розщеплюючи камінь. Для істот з таким стилем життя навіть є наукова назва — ендоліти.
Однак відомі організми можуть проникати у породу хіба що на пару міліметрів і часто користуються природними тріщинами. У знайденому камінні невідомі “шахтарі” проробили дуже довгі тунелі, а їх велика кількість може натякати на те, що організм був колоніальним.
