Величезний астероїдний удар у далекому минулому міг буквально переформатувати внутрішню будову Місяця. До такого висновку підштовхнули нові результати аналізу ізотопного складу калію у зразках базальтових порід, доставлених на Землю китайською місією Chang’e 6 з району басейну Південний полюс Ейткен.
Про це пише видання Space.com.
Ці дані надали докази того, що саме катастрофічне зіткнення, яке створило цю гігантську ударну структуру, стало ключовим фактором формування асиметрії між ближньою і далекою сторонами Місяця.
Величезна смуга Південного полюса — басейну Ейткен шириною 2500 кілометрів простягається і на зворотний бік Місяця. Це одна з найбільших ударних структур у Сонячній системі, її вік становить 4,2-4,3 мільярда років. Тобто, вона набагато старша за місячні моря, вік більшості з яких становив 3,6 мільярда років.
Група під керівництвом Хен-Ці Тяня з Інституту геології та геофізики Китайської академії наук у Пекіні проаналізувала зразки місячного базальту, доставлені «Чан’е-6». Вчені виявили, що співвідношення важчого ізотопу калію, калію-41, до калію-39 вище в зразках з басейну Південний полюс-Ейткен, ніж у зразках з ближнього боку Місяця, зібраних місіями «Аполлон» і доставлених місячними метеоритами.
Вчені вважають, що це співвідношення може бути наслідком катастрофічного удару, який сформував басейн Південний полюс-Ейткен. Інтенсивна температура і тиск удару настільки сильно нагріли кору і мантію Місяця, що багато присутніх летких елементів, включно з калієм, випарувалися і полетіли в космос.
Це підтверджують і попередні дослідження: апарат «Чан’е-6» уже виявив, що мантія на зворотному боці містить менше води, ніж на ближньому. Оскільки легший ізотоп калію-39 був би більш схильний до випаровування, ніж важчий ізотоп, зіткнення призвело до збільшення співвідношення калію-41 до калію-39.
1 червня 2024 року апарат Chang’e 6 здійснив посадку у кратері Аполлон діаметром 537 км, розташованому всередині басейну Південний полюс Ейткен. Через 25 днів після посадки місія успішно доставила на Землю цінні зразки місячного ґрунту та порід. Відтоді китайські науковці детально досліджують ці матеріали, намагаючись зрозуміти, чому геологічна історія далекої сторони Місяця настільки разюче відрізняється від ближньої.