Науковці оживили організми, які близько 7 тисяч років пролежали в спокої на дні Балтійського моря. Цей прорив відкриває нові горизонти для науки, зокрема в галузі “екології воскресіння”, дозволяючи зазирнути в екосистеми далекого минулого.
Німецькі вчені здійснили по-справжньому унікальний експеримент, оскільки ці діатомові водорості виду Skeletonema marinoi були поховані під товстим шаром осаду, позбавленого кисню та сонячного світла, не одну тисячу років. Утім, попри таке тривале ув’язнення, після “пробудження” клітини знову почали виробляти кисень і розмножуватись, демонструючи повноцінне функціонування, повідомляє Leibniz Institute for Baltic Sea Research Warnemünde.
Згідно з дослідженням, це – найдавніший відомий випадок успішного воскресіння водного організму. Вчені вважають його вражаючим прикладом потенціалу швидко зростаючої галузі “екології воскресіння”.
Примітно, що воскреслі водорості не тільки вижили “просто так”, але, очевидно, не втратили жодної своєї “придатності”, тобто біологічної продуктивності. Вони ростуть, діляться і фотосинтезують, як і їхні сучасні нащадки,
– каже авторка дослідження Сара Боліус.
Стан спокою дозволяє живим організмам переживати екстремальні умови, уповільнюючи метаболізм і зберігаючи енергію. Наприклад, їжаки зимують у сплячці, використовуючи жирові запаси. Але умови на дні Балтійського моря ще більш сприятливі для надтривалого збереження клітин.
Коли фітопланктон впадає в спокій, його клітини осідають на морське дно й поступово занурюються в осад. У районі Східної Готландської глибини, де й були взяті зразки, на глибині майже 250 метрів панують умови практично без кисню. Це гальмує розкладання, а товща осаду надійно захищає клітини від світла.
Дослідники змогли повернути до життя водорості з дев’яти окремих зразків, помістивши їх у сприятливе середовище. Найдавніший з них був датований приблизно терміном у 6 871 рік тому, із похибкою ±140 років. Це вдалося визначити завдяки чітким шарам осадових порід.
Подібні відкладення – це як капсули часу, що зберігають інформацію про екосистеми минулого, біологічні спільноти, їхнє еволюційне різноманіття та генетичні зміни. Цей підхід дозволяє не лише відновлювати давні організми, а й дізнаватись більше про середовище, в якому вони колись жили – рівень солоності, температуру, концентрацію кисню.
Відродження водоростей відкриває можливості для лабораторних “експериментів у часі”, де вчені вивчають розвиток морів та океанів на різних історичних етапах.