Учені розморозили стародавній ґрунт у вічній мерзлоті Сибіру та знайшли там крихітних черв’яків, яких потім змогли “реанімувати”. Як пише Earth.com, черв’яки “прокинулися” після екстремально тривалого заморожування з часів останнього льодовикового періоду та відновили свою нормальну життєдіяльність у лабораторних умовах після регідратації та годування.
Згідно зі статтею в PLOS Genetics, дослідники датували фрагменти рослин, запечатані в тій самій норі, що й черв’яки. Вік цих фрагментів становить близько 46 000 років, що дозволяє віднести знахідку до пізнього плейстоцену. У цьому шарі були холодні, сухі та бідні на кисень умови, які сповільнюють хімічне пошкодження клітин і ДНК.
Новий вид із незвичайною генетикою
Вчені зрештою змогли визначити їх як новий вид, який назвали “Panagrolaimus kolymaensis”. Її геном містить три набори хромосом, що називається триплоїдією. Це часто трапляється у тварин, що розмножуються без самців, ці черв’яки розмножуються партеногенезом, тож одна самка може стати основою нової лінії.
Однак головне питання полягає в тому, як вони вижили так довго.
Дослідники перевірили, наскільки витривалі P. kolymaensis, і з’ясували, що, якщо дати черв’якам трохи часу на висихання перед заморожуванням, вони підготуються до криптобіозу і виживуть за температури -80 °C.
Таким чином, вічна мерзлота сприяла виживанню нематод, підтримуючи стабільні температури, дуже низьку вологість і дефіцит кисню.
Під час дослідження також було протестовано практичний метод на сучасних лабораторних червах. Як правило, глибоке заморожування нематод без добавок призводить до їхньої загибелі. Однак використання двоетапного підходу – висушування личинок, а потім заморожування за температури -80 °C – змінило результат. Через 480 днів висушені, а потім заморожені черви відновилися і розвивалися нормально.
“Загалом, наше дослідження показує, що нематоди розвинули механізми, які дають їм змогу зберігати життя протягом геологічних періодів часу. Наші результати вкрай важливі для розуміння еволюційних процесів, оскільки час життя одного покоління може варіюватися від кількох днів до тисячоліть, а довгострокове виживання особин виду може призвести до відродження ліній, які інакше вимерли б”, – зазначають учені.