Рибу, яку наука вважала вимерлою ще 66 мільйонів років тому, випадково виловили біля берегів Південної Африки. Це відкриття стало однією з найбільших сенсацій XX століття.
Про це пише SpaceDaily.
Історія почалася у грудні 1938 року, коли кураторка музею в Іст-Лондоні Марджорі Куртені-Латімер перевіряла улов місцевого траулера в одному з портів Південної Африки.
Серед десятків риб її увагу привернула незвичайна синя істота завдовжки приблизно півтора метра. Риба мала товсті м’ясисті плавники та виглядала зовсім не схожою на відомі види.
Жінка одразу зрозуміла, що знайшла щось виняткове. Але самостійно визначити вид не змогла.
Знахідку перевезли до музею, де вона намагалася зв’язатися з іхтіологом Джеймсом Леонардом Брайерлі Смітом. Проте вчений тоді був у відпустці.
Через відсутність холодильного обладнання риба почала швидко псуватися. Тому її довелося передати таксидермісту, через що внутрішні органи були втрачені.
У січні 1939 року Сміт побачив малюнки та опис знахідки й був шокований. Перед ним виявився целакант — риба, яку вчені знали лише за викопними рештками.
До цього моменту наука вважала, що целаканти зникли разом із динозаврами приблизно 66 мільйонів років тому.
Згодом вчений офіційно описав новий вид під назвою Latimeria chalumnae. Назву дали на честь Марджорі Куртені-Латімер та річки Чалумна, поблизу якої виловили рибу.
Целаканта швидко назвали “живою скам’янілістю”. Але сучасні дослідження показали, що це визначення не зовсім точне.
Хоча рід целакантів існує вже близько 400 мільйонів років, сучасні представники все ж еволюціонували. Аналіз геному у 2013 році підтвердив, що їхня ДНК не залишалася незмінною.
Ще один популярний міф стосується того, що целаканти нібито стали першими хребетними, які вийшли на сушу. Насправді вони лише є родичами далеких предків наземних тварин, але не їхніми прямими пращурами.
Другий живий екземпляр целаканта вдалося знайти лише у 1952 році біля Коморських островів. Саме тоді вчені змогли повноцінно дослідити внутрішню будову цієї загадкової риби.