Давньоєгипетські принцеси не лише отримували зброю як поховальний атрибут, а й уміли нею користуватися. Такого висновку дійшли дослідники після повторного аналізу останків представниць царської родини, яким близько 4 тисяч років.
Про це пише Science Alert.
У 1890-х роках французький археолог Жак де Морган виявив у пірамідному комплексі Дахшур останки представників царської родини. Після досліджень їх перевезли до Єгипетського музею, де вони десятиліттями залишалися у дерев’яній скрині.
Лише у 2020 році археологиня Університету Бені-Суейфа Зейнаб Хашеш знову знайшла ці останки. Вони належали царю Хору, принцесам Нуб-Хотеп, Ітаверет, Хенмет, Іті, а також ще одній жінці, особу якої поки не вдалося встановити.
Водночас черепи жінок дослідники так і не знайшли. За словами Хашеш, їх відокремили від тіл ще у 1906 році та відправили до Каїрської медичної школи для досліджень, після чого вони були втрачені.
Під час нового дослідження науковці проаналізували кістки та рентгенівські знімки. Вони звернули увагу, що принцес поховали з луками, кинджалами та булавами — зброєю, яку раніше вважали лише символічною.
Втім, стан кісток і місць прикріплення м’язів свідчить, що жінки регулярно користувалися цією зброєю за життя. Зокрема, у принцеси Нуб-Хотеп і царя Хора виявили характерні ознаки, властиві досвідченим лучникам.
«Ми виявили виражений розвиток верхніх кінцівок, який відповідає багаторазовим інтенсивним діям, таким як натягування тятиви або утримання зброї. Це пояснює, чому в жіночих похованнях були луки, стріли та булави — це були не просто символічні дари, а речі, якими вони активно користувалися», — пояснила Зейнаб Хашеш.
Сліди активного використання зброї знайшли й у решти принцес. За словами дослідниці, принцеса Іта мала добре розвинені м’язи верхньої частини тіла, що може свідчити про використання булав або кинджалів. У принцеси Хенмет виявили дуже міцні зв’язки попри ознаки витончення кісток, а скелет принцеси Ітаверет засвідчив, що вона пережила переломи ребер і стоп та, ймовірно, була вправною лучницею.
Дослідники припускають, що військова підготовка могла бути пов’язана з давньоєгипетськими уявленнями про загробне життя. На думку Хашеш, жінки царської родини не вели виключно розкішний спосіб життя, а проходили серйозну фізичну підготовку, займалися стрільбою з лука, полюванням і бойовими практиками.