Група біологів із Університету Південної Флориди разом із мексиканськими вченими провела серію експедицій на 11 безлюдних островів у затоці Каліфорнії — місцевості, відомій як найбільше у світі скупчення гримучих змій.
Вчені спіймали десятки змій у прохолодні вечірні години, проаналізували їхню отруту і зробили дивовижне відкриття. На відміну від очікувань, змії на островах виробляли не складнішу отруту для ураження різноманітної здобичі, а навпаки — їхній яд виявився простішим і пристосованим для конкретного виду жертв.
Це відкриття кидає виклик традиційним уявленням про еволюцію. Замість того, щоб розширювати арсенал токсинів, ізоляція змусила змій “точити” отруту під окремі типи здобичі, що змінює наше розуміння того, як види пристосовуються в умовах ізольованих або фрагментованих середовищ.
“Це не лише історія про змій — це фундаментальна розповідь про те, як життя еволюціонує в умовах зміни біорізноманіття та ізоляції”, — пояснив Марк Марґрес, доцент кафедри інтегративної біології USF.
За словами Марґреса, вони очікували, що в середовищах із більшою кількістю видів змії розвинуть складнішу отруту. Однак реальність виявилася протилежною: чим менша і ізольованіша територія, тим специфічніша дія отрути.
Всього за час дослідження команда спіймала і відпустила 83 змії чотирьох видів: плямистих, червоних діамантових, каліфорнійських і південно-західних плямистих гримучників. Змій стимулювали на укус у спеціальні ємності для забору зразків отрути, яку згодом висушували і детально аналізували.
Наступним кроком дослідження стане вивчення крові змій. Марґрес пояснив, що кров рептилій містить велику кількість ДНК завдяки наявності ядер у кров’яних клітинах. Тож команда планує дослідити генетичну різноманітність особин і перевірити, чи вона так само, як і отрута, залежить від розміру острова та ступеня ізоляції.