Глибоководні риби-вудильники, які десятиліттями вважалися лише майстерними хижаками, виявилися набагато складнішими істотами. Їхня знаменита «вудочка», що світиться в океанічній темряві, виконує роль не тільки смертельної пастки, а й високотехнологічного пристрою для знайомств.
Про результати масштабного дослідження повідомляє видання Discover Wildlife з посиланням на журнал Ichthyology & Herpetology.
Вчені з Канзаського університету та Університету штату Сент-Клауд вивчили 102 види цих риб і з’ясували, що видозмінений спинний плавник, відомий як ілліцій, має подвійне призначення.
Традиційно вважалося, що ілліцій потрібен лише для приманювання здобичі, але нові дані вказують на важливий сексуальний підтекст. Оскільки приманки є лише у самок, вони використовують біолюмінесценцію та хімічні сигнали, щоб подати знак: «Я тут», заманюючи не лише обід, а й потенційного партнера. Це критично важливо у відкритому океані, де панує вічна ніч і знайти пару надзвичайно складно.
Еволюційний біолог Алекс Майле зазначає, що перші приманки без світла з’явилися у предків вудильників ще 72 мільйони років тому, а «лампочки» засвітилися лише близько 34-23 мільйонів років тому.
Цікаво, що у видів, які використовують світло, «вудочки» зазвичай довші і розташовані далі від пащі, щоб ілюмінація не заважала самій рибі бачити майбутню жертву.
Дослідники створили ціле еволюційне дерево, використовуючи комп’ютерні моделі та викопні дані. Виявилося, що стратегії залучення партнерів у риб, що живуть біля берега, та мешканців безодні кардинально відрізняються.
Попри нові відкриття, науковці досі ламають голову над тим, як саме самці, маючи величезні очі та носи, виявляють самок за специфічними хімічними слідами у безкрайній воді.