Апарат “Венера-14” успішно дістався поверхні Венери, але припустився курйозної помилки під час одного з головних експериментів. Через технічний збій зонд дослідив не ґрунт планети, а власну кришку від камери.
Про це пише 19FortyFive.
У 1981 році Радянський Союз відправив до Венери два космічні апарати — “Венера-13” та “Венера-14”. Їхньою метою було витримати екстремальні умови планети достатньо довго, щоб передати на Землю наукові дані.
Посадка відбулася у березні 1982 року. Обидва зонди зіткнулися з надзвичайно складними умовами: температура на поверхні сягала 870 градусів за Фаренгейтом, атмосферний тиск перевищував земний у 90 разів, а в атмосфері були хмари сірчаної кислоти.
Радянські інженери розуміли, що довго апарати там не витримають. Тому головне завдання було простим — виграти хоча б кілька хвилин для збору даних.
Корпус “Венери” зробили максимально захищеним. Це був герметичний титановий модуль із товстими металевими стінками та потужною ізоляцією, схожий на гігантський термос.
Через надзвичайно щільну атмосферу Венери апарати швидко гальмували під час спуску. Щоб скоротити час перебування в агресивному середовищі, парашути від’єднували ще на висоті 31 миля, після чого модуль різко падав униз.
“Венера-13” змогла передати перші в історії кольорові панорами поверхні іншої планети. На фото були помітні оранжево-коричневі вулканічні породи, жовтувате небо та плоскі базальтові утворення.
Також апарати записували звуки вітру, буріння та механічної роботи. Навіть через понад 40 років ці дані залишаються одними з небагатьох прямих свідчень із поверхні Венери.
Але “Венера-14” увійшла в історію через інший епізод. Під час посадки захисна кришка камери від’єдналася й впала на поверхню.
Саме на неї випадково опустився механічний маніпулятор, який мав досліджувати венеріанський ґрунт. У підсумку апарат виміряв стисливість власної кришки, а не поверхні планети.
Цей випадок досі вважають однією з найвідоміших інженерних помилок в історії космічних досліджень.